Юрій Андропов

Юрій Андропов
Юрій Володимирович Андропов народився (2) 15 червня 1914 року в Ставропольському краї. Його батько був залізничним інженером, мати — вчителькою музики.

У 1930 році він почав трудову діяльність слюсарем в механічних майстерень, був робочим телеграфу, потім матросом на судах Волзького пароплавства. У 1936 році закінчив технікум водного транспорту в місті Рибінську Ярославської області. Був обраний секретарем комсомольської організації технікуму. У 1938 році обраний першим секретарем Ярославського обкому ВЛКСМ.

У червні 1940 року Андропов був направлений на роботу в Карело-Фінську РСР. У роки Великої Вітчизняної війни проводив роботу по організації партизанських загонів, підпільних райкомів і груп.

3 вересня 1944 затверджений другим секретарем Петрозаводського міськкому ВКП (б), 10 січня 1947 року — другий секретарем ЦК комуністичної партії Карелії. Закінчив вищу партійну школу при ЦК КПРС, у 1946-1951 роках заочно навчався на історико-філологічному факультеті Карело-Фінської державного університету.

У 1951 році Андропов був переведений в апарат ЦК КПРС, 1953 році — в МЗС СРСР. З 1954 по 1957 рік він був надзвичайним і повноважним послом СРСР в Угорській Народній Республіці.

У 1957 році висунутий на посаду завідувача відділом ЦК КПРС. З 1962 по 1967 рік — секретар ЦК комуністичної партії СРСР. З травня 1967 року — голова КДБ СРСР.

У листопаді 1982 року Юрій Володимирович був обраний Генеральним секретарем ЦК КПРС. У перші місяці свого правління він проголосив курс, спрямований на соціально-економічні перетворення. Проте всі зміни багато в чому звелися до адміністративних заходів. Політична і економічна система в країні за Андропова залишилася непорушною. У зовнішній політиці посилилася конфронтація із Заходом.

Знали Андропова свідчать, що інтелектуально він виділявся на загальному сірому фоні Політбюро застійних років, був людиною творчою, не позбавленим самоіронії. У колі довірених людей міг дозволити собі порівняно ліберальні міркування. Був байдужий до лестощів і розкоші, не терпів хабарництва і казнокрадства. Але разом з тим прагнув до зміцнення своєї особистої влади — з червня 1983 року він суміщав пости генерального секретаря партії і глави держави. Але на вищому посту він залишався трохи більше 1 року.

Юрій Володимирович Андропов помер 9 лютого 1984 року в Москві, був похований на Красній площі в Москві біля Кремлівської стіни.