Ілля Франк

Ілля Франк
Ілля Михайлович Франк народився (10) 23 жовтня 1908 року в Петербурзі. Закінчив у 1930 році Московський університет. Ще студентом став працювати в лабораторії С. І. Вавілова, під керівництвом якого досліджував гасіння люмінесценції в рідинах.

На початку 1930-х з ініціативи С. І. Вавілова почав займатися вивченням фізики атомного ядра і елементарних частинок (ФІАН), зокрема, відкритого незадовго до цього явища народження гамма-квантами електронно-позитронного пар. У 1937 виконав спільно з І. Є. Таммом класичну роботу за поясненням ефекту Вавилова-Черенкова.

У воєнні роки, коли ФІАН був евакуйований у Казань, Ілля Франк інтенсивно включився в роботу, пов'язану з необхідністю вирішення в найкоротший термін атомної проблеми. У 1946 році організував лабораторію атомного ядра ФІАН. У цей час Франк є організатором і директором Лабораторії нейтронної фізики «Об'єднаного інституту ядерних досліджень» в Дубні (з 1947), завідувачем «Лабораторією Інституту ядерних досліджень» АН СРСР, професором Московського університету і зав. лабораторією радіоактивних випромінювань «Науково-дослідного фізичного інституту МДУ» (1946-1956).

Основні роботи Франка належать до області оптики, нейтронної та ядерної фізики низьких енергій. Його досягнення і відкриття важко переоцінити.

Ілля Франк з'явився ініціатором дослідження короткоживучих квазістаціонарних станів і ділення ядер під дією мезонів і частинок високих енергій. Виконав ряд експериментів по дослідженню реакцій на легких ядрах, в яких испускаются нейтрони, взаємодії швидких нейтронів з ядрами тритію, літію і урану, процесу ділення. Він взяв участь в будівництві та запуску імпульсних реакторів на швидких нейтронах і створив школу фізиків.

У 1958 році йому була присуджена Нобелівська премія за відкриття і тлумачення ефекту Вавілова-Черенкова. Крім цього, І. Франку були присуджені Державні премії СРСР (1946, 1954,1971) і золота медаль С. І. Вавілова (1980).

Ілля Франк помер 22 червня 1990 року в Москві, у віці 81 року.