Юрій Катін-Ярцев

Юрій Катін-Ярцев у фільмі "Пригоди Буратіно "
Юрій Васильович Катін-Ярцев народився 23 липня 1921 року в Москві. У 1939 році він поступив в театральне училище імені Б. В. Щукіна, але через місяць навчання був призваний в Червону Армію. А через два роки почалася війна ...

Демобілізувавшись у 1946 році, Юрій Катін-Ярцев повернувся в училище. Тут йому довелося застати «стариків», істинних вахтанговцев — учнів самого Євгенія Вахтангова. Ці люди, ця школа настільки потрясли початкуючого актора, що розлучитися з училищем він не зміг.

У 1950 році, закінчивши училище, Катін-Ярцев став актором Московського театру на Малій Бронній, якому залишався вірним до кінця життя . Одночасно він зайнявся викладацькою роботою в рідному училищі.

Багато років Катін-Ярцев вважався кращим викладачем кафедри акторської майстерності, серед його учнів — Наталя Гундарєва, Костянтин Райкін, Юрій Богатирьов, Наталія Варлей, Веніамін Смєхов, Юрій Васильєв, Галина Бєляєва, Леонід Ярмольник і багато інших. У 1981 році Юрію Васильовичу було присвоєно звання професора.

У кіно Юрій Катін-Ярцев почав зніматися в 1954 році. Він зіграв невелику роль у фільмі Володимира Басова «Школа мужності». Протягом наступних півтора десятків років він знявся всього в кількох фільмах, та й то в епізодичних ролях. Активно зніматися в кіно він почав, коли йому перевалило за п'ятдесят. Справжню популярність і любов серед глядачів йому принесла казка «Пригоди Буратіно» (Джузеппе-Сизий ніс). Актор зрозумів, що знаменитий, коли одного разу на вулиці до нього підійшов страшного вигляду чоловік і повідомив: «А тебе у нас на Колимі всі люблять!».

Серед інших відомих робіт актора: Томас у фільмі «Той самий Мюнхгаузен», гренадер в комедії«Троє в човні, не рахуючи собаки», Трубіцин в детективі«Візит до мінотавра», Суворов в історично-біографічній стрічці«Багратіон», Прокопій в історичному фільмі«Русь споконвічна».

Всього на рахунку актора більше ста ролей в кіно і понад сімдесят на телебаченні.

Останньою роботою Катіна-Ярцева стала роль Габсбурга-Пузанкова в трагікомічній фейєра «Повернення броненосця», яка вийшла на екрани вже після смерті Юрія Васильовича. Він пішов з життя 18 березня 1994 року.