Юрій Богатирьов
Богатирьов Юрій Георгійович
Юрій Георгійович Богатирьов народився 2 березня 1947 року під Ригою, в родині офіцера. У дитинстві улюбленим заняттям майбутнього актора був ляльковий театр, іншим захопленням — малювання.
Після восьмого класу Юрій вступив в художньо-промислове училище. Студенти училища виїжджали в підмосковні ліси на етюди. Там він познайомився з хлопцями з лялькового театру-студії «Глобус» Володимира Штейна. Спілкування з ними пробудило в юнакові пристрасть до сцени, і в 1966 році він поступив в театральне училище імені Б.В. Щукіна, на курс Юрія Васильовича Катіна-Ярцева.
У 1971 році, після закінчення Щукінського училища, був прийнятий в трупу театру «Современник». Кращими ролями стали герцог Орсіні в «Дванадцятої ночі» за Шекспіром і Марк в п'єсою Віктора Розова «Вічно живі».
У листопаді 1974 року на екрани країни вийшов фільм Микити Михалкова «Свій серед чужих, чужий серед своїх», в якому актор зіграв Єгора Шилова — людини, несправедливо запідозреного в зрадництві і доводить свою невинність. Зйомки проходили в Чечні, в гірських і передгірських станицях і аулах. Місцеві жителі, котрі розумілися на конях і джигитовке, не раз захоплювалися тим, як актор їздив верхи. В сідлі він тримався так, наче займався їздою верхи все життя, і з конем управлявся як досвідчений наїзник.
У 1977 році Олег Єфремов запросив Юрія Богатирьова в МХАТ. Деякий час актор грав в двох театрах.
У 1980 році знявся ще в одній картині Микити Михалкова — «Рідня». Зіграв роль Стасика — мішкуватого розтяпи, якого обманює дружина, б'є теща, не ставить ні в гріш дочка. Міхалков хотів, щоб цей персонаж не був таким однозначним, щоб це був зворушливий людина, яка нікому не приносить зла, велика дитина. Богатирьов зіграв його прекрасно, цей образ був внутрішньо йому дуже близький. Всього в фільмографії актора більше 50 ролей в кіно.
Крім роботи в театрі та кіно Юрій багато малював, писав портрети друзів, композиції на теми улюблених фільмів або п'єс. В кінці січня він готував першу в своєму житті персональну виставку живопису — відібрав роботи, придумав назву. Вона повинна була відкритися в Москві 6 лютого 1989 року. Але доля розпорядилася інакше.
Життя Юрія Богатирьова трагічно обірвалося 2 лютого 1989 року, він помер від серцевого нападу, був похований 6 лютого на Ваганьковському кладовищі столиці.