День Забайкальського краю

Адміністративний центр — Чита

1 березня 2008 року на карті Росії з'явився новий регіон — Забайкальський край. Він увійшов до складу Сибірського федерального округу, адміністративним центром стало місто Чита. Забайкальський край межує з Іркутської і Амурської областями, республіками Якутії і Бурятії, Китаєм і Монголією.

Освоєння Забайкалля почалося в середині VII століття. Недалеко від злиття річок Інгоди і Чити козацький загін заснував перші укріплення. Незабаром тут виникла ціла система острогів, козаки закріпилися не тільки в долинах Селенгі, Інгоди, Шилки, але і на правобережжі Амура і Аргуні. Крайнім південно-східним форпостом нових козацьких поселень став Аргунській острог. Таким чином, Забайкаллі виявилося територією російської політики, що вкрай не сподобалося сусіднього Китаю, який мав свої види на землі Даурія — так у той час узагальнено називали Забайкаллі і Приамур'ї.

У 1680-х роках 12-тисячна армія китайців вийшла війною на Даурию, плануючи повністю приєднати її до своєї території. Але в результаті підписання Нерчинського договору в серпні 1689 року китайцям довелося задовольнятися лише правим берегом річки Аргунь. Саме по ній пройшла нова межа, а всі російські споруди з правого берега були перенесені на лівий.

Подальше формування кордону Забайкалля йшло в XVIII столітті, коли Китай почав претендувати на землі всієї Південної Сибіру. У 1727 році був укладений Буринський договір, згідно з ним кордон між Росією і Китаєм тягнулася від сопки Абагайту до перевалу Шамін-Дабага на Алтаї.

При Катерині II Забайкаллі увійшло до складу Іркутського намісництва. Забайкальська область на території Іркутської губернії утворилася в 1851 році — указом імператора Миколи I. Цим же указом Читі присвоєно статус міста. Пізніше перенесення меж нинішнього Забайкалля відбувався ще кілька разів — у зв'язку з поділом цієї території на різні округи та регіони і об'єднанням їх в нові муніципальні одиниці.

У XIX столітті в Забайкаллі були відкриті перші золотоносні розсипи, що дало початок промисловому видобутку золота.

Серед визначних пам'яток Забайкалля — безліч заповідників, заказників, національних парків, термальних джерел, мальовничих озер, гірських вершин і печер, а також історичних та архітектурних об'єктів. Наприклад, Михайло-Архангельський храм в Читі — пам'ятник дерев'яного зодчества XVIII століття. Зараз у його будинку відкрито музей «Церква декабристів», де зберігаються їхні документи, книги, особисті речі.

Цікаві також Кондуйскій містечко — пам'ятник монгольського періоду Забайкалля; гора Алханай — одна з п'яти священних вершин північного буддизму; природний біосферний заповідник «Даурський» з гірко-солоними торейскімі озерами — залишками Проторейского моря. В околицях села Кира збереглися стоянки давніх людей Кам'яного віку з першими кузнями.

Ще одна «пам'ятка» регіону, яку прагнуть привезти додому туристи, — місцевий мед. День бджоляра Забайкальського краю, який щорічно відзначається 14 серпня, є тут національним святом.

День міста в Читі відзначається в останню неділю травня.