У Москві, на позачерговому Пленумі Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу прийнято постанову «Про антипартійної групі Маленкова, Молотова, Кагановича і що прилучився до них Шепілова»

Микита Хрущов
У червні 1957 року у керівному органі КПРС — Президії ЦК — загострилася боротьба між Першим секретарем ЦК Микитою Хрущовим і його колегами по вищому партійно-державному керівництву СРСР, на чолі з Георгієм Маленковим, В'ячеславом Молотовим і Лазарем Кагановичем. Останні виступали як проти різкого викриття культу особи Сталіна і його трагічних наслідків для країни, так і проти хрущовської авантюристичної економічної політики.

Молотов, Маленков і Каганович, підтримані своїми однодумцями з «старої сталінської гвардії», а також більш молодим секретарем ЦК Дмитра Шепілова (що вважався ... хрущовським висуванцем!) склали більшість у Президії ЦК і провели рішення про зміщення Хрущова з його поста.

Перший секретар домігся термінового скликання позачергового Пленуму ЦК, котра зібралася 22 червня 1957 року. На першому ж засіданні міністр оборони СРСР маршал Георгій Жуков різко засудив супротивників Хрущова, звинувативши їх у багатьох злочинах, скоєних у роки правління Сталіна. Таким чином, йому вдалося переманити на бік Першого секретаря більшість членів ЦК. Шепілов не брав участь у сталінських репресіях, але його покарали за «зраду Хрущову» і оголосили «примкнувшим» до «антипартійної групи».

У підсумку на заключному засіданні Пленуму 29 червня 1957 була прийнята Постанова «Про антипартійної групі Маленкова, Молотова, Кагановича і що прилучився до них Шепілова». У ньому діяльність цих партійних керівників кваліфікувалася як «несумісна» з ленінськими партійними принципами і ухвалювалося: вивести їх «зі складу членів Президії ЦК і зі складу ЦК», позбавивши тим самим всякого впливу в партії і державі.