Йосипу Бродському присудили Нобелівську премію з літератури
Нобелівський лауреат Йосип Бродський
Йосип Олександрович Бродський почав писати вірші з 16 років. Саме 1957 роком датовано одне з його знаменитих віршів: «Прощай, позабудь, вибачай ...». Анна Ахматова передбачила йому славну долю і важке життя. У 1964 році турботами пильною ленінградської громадськості проти поета було порушено кримінальну справу за звинуваченням у дармоїдство.
Його заарештували, судили і засудили до п'ятирічної засланні в Архангельську область. У 1965 році Бродському таки дозволяють повернутися в Ленінград. У 1972 році йому доводиться емігрувати. Його лист, звернений до Брежнєва, з проханням дозволити йому залишитися у вітчизняній літературі хоча б в якості перекладача, залишилося без відповіді.
Після Відня і Лондона Бродський переїжджає до США, де незабаром стає професором Мічиганського, Нью-йоркського та інших університетів країни. Він багато їздить по світу, подовгу живе в Лондоні, Стокгольмі, Парижі, але найулюбленішим місцем на землі стає Венеція, якій присвячено багато прекрасних віршів і чудовий прозаїчний нарис.
Бродський став однією з центральних фігур відразу в двох культурах — російській і американській. Його інтонації виявилися заразними для переважної більшості сучасних російських поетів, а збірник есе «Менше ніж одиниця» був у 1986 році визнаний кращою літературно-критичної книгою в США.
Поезія Бродського відрізняється винятковою майстерністю, філософською глибиною, яскравою іронією і влучною дотепністю. У дусі романтичного сарказму він протиставляє самотньої людини ворожості світу.
10 грудня 1987 Йосипу Бродському була присуджена Нобелівська премія з літератури «за багатогранну творчість, відзначене гостротою думки і глибокою поетичністю». Після І. Буніна, Б.Пастернака, М.Шолохова і О. Солженіцина, він став її п'ятим російським лауреатом.
Після Володимира Набокова Бродський — другий російський літератор, який став писати англійською як рідною. Він, як ніхто інший, багато зробив для зближення англомовної та російської літератур і цим достойно продовжив традицію вітчизняної культури, перервану в роки Радянської влади.