Ілля Еренбург

Ілля Григорович Еренбург
Ілля Григорович Еренбург народився (15) 27 січня 1891 року в Києві. З 1895 року сім'я жила в Москві, Ілля навчався в гімназії, звідки був виключений в 6-му класі за зв'язок з більшовиками.

Він був членом підпільної організації РСДРП, в 1908 році був заарештований і більше 5 місяців провів у в'язниці. Після звільнення виїхав до Парижа, де був кореспондентом російських газет «Біржові відомості» та «Ранок Росії».

Після Лютневої революції 1917 року він повернувся в Москву. З цього моменту Еренбург виступав проти більшовиків. У 1920 році він був заарештований, але звільнений за клопотанням Бухаріна. З 1921 по 1938 роки жив у Західній Європі, займався громадською діяльністю, здобув популярність як письменник-антифашист. Потім повернувся до Росії.

З 1941 року публікував свої статті в радянських газетах, був депутатом Верховної Ради СРСР, віце-президентом Всесвітньої Ради Миру. У 1942 році за роман «Падіння Парижа» і в 1948 році за роман «Буря» отримав Державну премію СРСР.

З-під пера письменника вийшли романи, повісті, есе, новели та вірші. Ілля Еренбург є автором повісті «Відлига», написаної в 1953-1955 роках, назва якої стало метафоричним позначенням хрущовського періоду в історії СРСР і ввійшло в усі підручники історії.

Письменник помер 31 серпня 1967 року в Москві і похований на Новодівичому кладовищі.