Валерій Брумель

Валерій Миколайович Брумель народився 14 травня 1942 року на Далекому Сході, в Амурській області.

Дитинство Валерія пройшло в Україні в Луганську, де тренер дитячої спортивної школи відразу помітив в хлопчика ті якості, які в подальшому багато в чому визначили успіхи Брумеля. У п'ятнадцять років юний спортсмен посів друге місце на першості України серед школярів.

У 1960 році Брумель вступив до Московського інституту фізичної культури і увійшов в Олімпійську збірну країни. На олімпійських іграх 1960 року в Римі він зайняв друге місце з результатом 2 м 16 см, поступившись за кількістю спроб радянському стрибунові Роберту Шавлакадзе, але випередивши рекордсмена світу американця Джона Томаса.

У 1961-1963 роках він був визнаний кращим спортсменом світу, встановивши в ці роки шість світових рекордів. У 1964 році Брумель взяв участь в Олімпійських іграх в Токіо і став переможцем з новим олімпійським рекордом 2 м 18 см.

5 жовтня 1965 року в житті спортсмена трапилася біда — він потрапив у важку автокатастрофу. За три роки Брумель мужньо переніс 7 великих і 25 невеликих операцій, але залишився на милицях без всякої надії на остаточне одужання.

За порадою друзів звернувся до доктора Г.А. Ілізарову. Вже через п'ять місяців після лікування він почав тренуватися, а ще через два місяці взяв висоту 2 м 5 см.

У 1969 році під час змагань Брумель отримав нову важку травму — порвав колінну в'язку на поштовхової нозі, дуже важливою для стрибуна у висоту. І знову зробив все, щоб повернутися у великий спорт.

Його називали упертюхом, фанатиком, але він був упевнений у своїх силах і взяв висоту 2 м 7 см.

Закінчивши спортивну кар'єру, написав книги «Висота» та «Право на стрибок».

Помер Валерій Брумель 26 січня 2003 року, похований у Москві на Новодівичому кладовищі.