Борис Зайцев

Борис Костянтинович Зайцев
Борис Костянтинович Зайцев народився (29 січня) 10 лютого 1881 року в місті Орлі, в дворянській сім'ї. Його дитинство повно найсвітліших подій, спілкування з природою, сімейних ласк.

У 1898 році Борис Зайцев розпочав навчання в Московському Імператорському технічному училищі, але через рік за участь у заворушеннях був виключений. У 1902 році став студентом Московського університету, але навчання також не закінчив.

Приблизно до 1905-1906 років він зрозумів, що хоче займатися літературою. До цього часу Борис вже написав кілька оповідань, і деякі з них були опубліковані. Першим з них був розповідь «В дорозі», надрукований у 1901 році в «Кур'єрі». Згодом Зайцев публікувався в багатьох газетах і альманахах. У 1906 році вийшла друком перша книга письменника — збірка оповідань. У 1913 році був випущений його перший роман — «Далекий край».

Коду почалася Перша світова війна, Зайцев вивчився в Олександрівському військовому училищі, але на фронт не потрапив і мешкав у своєму маєтку Притикіна недалеко від Калуги. У 1921 році Зайцева обрали головою Московського відділення Всеросійського союзу письменників. Через хворобу виїхав спочатку до Берліна, а потім — в Італію.

У цей час він перебував під впливом релігійної філософії, він починає писати «житійні портрети», його художня проза також пройнята релігійним духом. Він пише такі твори як «Золотий візерунок» (1926), «Подорож Гліба» (1937-1953), «Спогади» (1939 і 1965). У цих книгах він відтворює картини дореволюційній Росії, багатство її духовного життя.

Помер Борис Зайцев 22 січня 1972 року в Парижі.