Іван Бунін

Іван Олексійович Бунін народився 22 жовтня 1870 в Воронежі. Дитинство його пройшло в сімейному маєтку Озерки. З 1881 по 1885 роки Іван Бунін навчався в Єлецької повітової гімназії, а через чотири роки опублікував перші вірші.

У 1889 році Бунін працює коректором газети «Орловський вісник», де знайомиться з Варварою Пащенко. Батьки не в захваті від їх відносин — закохані Варвара та Іван в 1892 році змушені виїхати в Полтаву. У 1895 році після довгої переписки Бунін знайомиться з Чеховим.

Витворами цього періоду є збори «Вірші», «Під відкритим небом», «Листопад».

У 1890-х роках Бунін подорожував на пароплаві «Чайка» по Дніпру і відвідав могилу Тараса Шевченка, творчість якого любив і згодом багато перекладав. Через кілька років він напише про цю подорож нарис «На«Чайці», який опублікують в дитячому ілюстрованому журналі«Сходи»1 листопада 1898 року.

У 1899 році Бунін одружується на дочці грецького революціонера Ганні Цакни, але шлюб не склався. Через деякий час вони розлучаються, і з 1906 року Бунін живе в цивільному шлюбі з Вірою Муромцевою.

Буніну тричі присуджувалася Пушкінська премія. У 1909 році він був обраний академіком по розряду красного письменства, ставши наймолодшим академіком Російської академії.

У лютому 1920 року Бунін залишає Росію і емігрує до Франції. В еміграції Бунін створює свої кращі речі: «Мітіна любов», «Сонячний удар», «Дело корнета Єлагіна» і, нарешті, «Життя Арсеньєва». Ці твори стали новим словом і в бунинском творчості, і в російській літературі в цілому.

У 1933 році Бунін став першим російським письменником — лауреатом Нобелівської премії.

Помер Іван Бунін у сні, в ніч на 8 листопада 1953 року в Парижі. Похований на кладовищі у Франції Сент-Женев'єв-де-Буа.