Юрій Григорович

Юрій Миколайович Григорович
У минулому артист балету, а потім видатний балетмейстер, має світове ім'я, Григорович є ще педагогом і великим громадським діячем. Значення його творчості для російського балету дуже велике. Створені Юрієм Миколайовичем Григоровичем спектаклі — це національне надбання Росії.

Юрій Миколайович Григорович народився 2 січня 1927 року в Ленінграді. Складати танці він почав ще в юності, займаючись в балетній студії Будинку культури, а потім поступив в Ленінградське хореографічне училище (нині Державна академія хореографічного мистецтва імені А.Я.Вагановой), де він навчався у педагогів Б.Шаврова і А.Пісарева.

Відразу після закінчення училища в 1946 році Юрій був зарахований в балетну трупу Театру опери та балету імені С.М. Кірова (нині Маріїнський театр), де був солістом до 1961 року. Тут він виконував характерні танці та гротескові партії в класичних і сучасних балетах — «Князь Ігор» О. Бородіна, «Бахчисарайський фонтан» Б.Асафьева, «Шурале» Ф.Ярулліна, «Кам'яна квітка» С.Прокоф 'єва, «Спартак» А.Хачатуряна та інші.

Незважаючи на успіхи в танцювальному мистецтві, Юрія із самого початку привертала самостійна балетмейстерську роботу, твір танців і створення великих спектаклів. Перші ж його постановки на сцені театру ім.Кірова — балетів «Кам'яна квітка» (1957) і «Легенда про любов» (1961) — мали шалений успіх.

Григорович був призначений спочатку балетмейстером цього театру, а у 1964 році запрошений в якості головного балетмейстера у Великий театр і обіймав цю посаду до 1995 року (у 1988-1995 роках він називався художнім керівником балетної трупи).

На сцені Великого Григорович поставив близько двадцяти прекрасних вистав — «Лускунчик», «Спляча красуня», «Лебедине озеро» П.Чайковського, «Спартак» А. Хачатуряна, «Іван Грозний», «Ромео і Джульєтта»С.Прокоф 'єва,«Золотий вік»Д.Шостаковича,«Дон Кіхот»Л. Мінкуса,«Жизель»А.Адана та інші.

Це час найвищого мистецького розквіту трупи, завоювання нею світового визнання і авторитету. «Великий балет Григоровича» став цілим культурним явищем. Під керівництвом Григоровича трупа здійснювала міжнародні турне, закріпивши повсюдно в світі лідерство російської класичної школи балету.

Паралельно Григорович був президентом Комітету танцю Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО (в даний час — його почесний президент), президентом Асоціації діячів хореографії, президентом фонду «Російський балет» і т.д.

У 1995 році Григорович пішов зі штатної роботи у Великому Театрі, ставши «вільним художником», і почав працювати з різними російськими та зарубіжними компаніями. Він здійснив постановку своїх балетів і класичних спектаклів у містах Росії і в багатьох театрах світу. Причому кожного разу на новій сцені створював нові редакції і версії, удосконалюючи свої постановки. У лютому 2008 року Юрій Григорович за пропозицією керівництва Великого театру повернувся в Великий і став штатним балетмейстером трупи.

З Григоровичем працювали всі провідні танцівники Росії: Н.Бессмертнова (його дружина), М.Плісецкая, Е. Максимова, В.Васильєв, М.Ліепа, М.Лавровскій та інші. Разом з його виставами з'явилося нове покоління талановитих виконавців — А.Осіпенко, І.Колпакова, А.Грібов ...

Також Юрій Миколайович веде і активну викладацьку діяльність. У 1974-1988 роках він був професором балетмейстерського відділення Ленінградської державної консерваторії імені Н.А. Римського-Корсакова. З 1988 року є завідувачем кафедри хореографії та балетоведенія в Московської державної академії хореографії.

Заслужений артист Росії, Народний артист СРСР, лауреат Ленінської премії, Державної премії СРСР — Юрій Григорович нагороджений почесним призом Паризької академії танцю, орденами Леніна , Жовтневої революції, «За заслуги перед Вітчизною» I, II і III ступеня та іншими нагородами. Він є почесним членом Австрійського музичного товариства, членом Віденського музичного товариства та Української Академії танцю і беззмінним керівником журі кількох міжнародних танцювальних конкурсів.