Едгар По

Едгар По
Ірраціональність і містицизм творчості Едгара По передбачили неоромантичну («декадентську») літературу. Французькі та російські поети-символісти вважали його своїм учителем. Значний вплив випробували також британські письменники-класики А.К. Дойл, Р.Л. Стівенсон, Г.К. Честертон. До творчості письменника зверталися композитори К.Дебюссі, С.В. Рахманінов. Його твори неодноразово екранізувалися в Америці і Європі.

Едгар Аллан По народився 19 січня 1809 року в Бостоні, в акторській родині. Рано осиротівши, виховувався Річмондського купцем Дж. Алланом. У 1815-1820 роках жив у Великобританії. У 1826 році вступив у Віргінський університет, в 1827-1829 роках служив в армії.

У 1830-1831 роках За навчався у військовій академії у Вест-Пойнті, звідки за порушення дисципліни був виключений. Дебютував в літературі як поет. Ранні романтичні вірші увійшли до збірки «Тамерлан та інші вірші» (1827, виданий анонімно), «Аль-Аарааф, Тамерлан і дрібні вірші» (1829) і «Вірші» (1831).

Перші оповідання опублікував у 1832 році. Після 1836 Едгар займається журналістикою, друкує критичні статті й ??оповідання. У 1838 році виходить його «Повість про пригоди Артура Гордона Піма» — про подорож до Південного полюса.

Двотомник оповідань «Гротески й арабески» (1840) відзначений глибокою поетичністю, ліризмом і трагізмом. Тут є фантастичні і сатиричні твори, а також «готичні ужастики». Розповіді «Вбивства на вулиці Морг», «Золотий жук» та інші є першими в світі детективами.

Вершина поетичної творчості письменника — збірка «Ворон і інші вірші» (1845).

Помер Едгар По в Балтіморі 7 жовтня 1849 року.