Віктор Цой

Віктор Цой
Віктор Робертович Цой народився 21 червня 1962 року в Ленінграді в сім'ї викладача фізкультури та інженера. Був єдиною дитиною в сім'ї.

З раннього дитинства у нього виявилися схильності до малювання. У 15 років він закінчив середню художню школу, де виникла група «Палата № 6» на чолі з Максимом Пашковим. Після виключення за неуспішність з художнього училища імені В. Сєрова (нині імені Миколи Реріха) надходить в СГПТУ-61 на спеціальність «різьбяра по дереву».

У молодості Цой був шанувальником Михайла Боярського і Володимира Висоцького, пізніше Брюса Лі, іміджу якого став наслідувати і захопився східними єдиноборствами.

В кінці 1970-х — початку 1980-х років Віктор став тісно спілкуватися з Олексієм Рибіним з аматорської групи «Пілігрими». Тоді утворилася панк-група «Автоматичні задовільний», у складі якої Цой і Рибін їздили в Москву. Під час однієї з таких поїздок Віктора Цоя, співаючого під гітару з компанією в електричці, зауважив Борис Гребенщиков.

Влітку 1981 року хлопці заснували групу «Гарін і Гіперболоїди», яка вже восени була прийнята в члени Ленінградського рок-клубу. Незабаром група змінила назву на «Кіно» і під керівництвом Бориса Гребенщикова приступила до запису першого альбому.

У червні 1990 року відбувся останній концерт «Кіно». Після цього Цой з Каспаряном усамітнилися на дачі під Юрмалою, де почали записувати матеріал для нового альбому. Цей альбом, зведений музикантами групи «Кіно» уже після смерті Цоя, вийшов у грудні 1990 року і отримав назву «Чорний альбом».

15 серпня 1990 Віктор Цой загинув в автокатастрофі. Аварія сталася під Тукумс в Латвії, в декількох десятках кілометрах від Риги. Згідно найбільш правдоподібною офіційною версією, Цой заснув за кермом, після чого його «Москвич-2141» темно-синього кольору вилетіла на зустрічну смугу і зіткнувся з автобусом «Ікарус-250».

19 серпня Віктор Цой був похований на Богословському кладовищі в Ленінграді.

Смерть Віктора Цоя була шоком для безлічі шанувальників. Серед багатьох шанувальників музиканта ходить фраза: «Цой не помер. Він просто вийшов покурити».

Поряд з усіма своїми іншими заслугами і талантами Віктор, як з'ясувалося, був ще й дуже талановитим письменником. Його твір «Романс» спокійно розміщується на 5 аркушах, але зачіпає майже всі питання, що мучать людство ось уже на протязі, як мінімум 2000 років.