Микола Реріх span>
З дитячих років Реріха вабили живопис, археологія, історія, але, перш за все, багатюща культурна спадщина Сходу. Все це, злите воєдино, пізніше дало дивовижний результат, зробивши творчість Миколи Костянтиновича унікальним і яскравим.
Микола Костянтинович Реріх народився (27 вересня) 9 жовтня 1874 року в Петербурзі, в родині нотаріуса. До 1897 року Микола навчався в Академії мистецтв у Куїнджі, а також у студії Кормона в Парижі. Пізніше Реріх був членом об'єднання «Світ мистецтва».
У його ранніх картинах визначальними сюжетами була стародавня язичницька Русь, барвисті образи народного епосу. Але вже з середини 1900-х років тема Індії і Сходу все частіше звучить на його полотнах і в літературних творах.
Продовжуючи активно працювати як живописець, Реріх в пізній свій період пише також і величезні цикли автобіографічних нарисів « Листи щоденника»і«Моє життя».
Багатогранний талант Миколи Реріха яскраво проявився в його роботах для театральних постановок. Під час знаменитих «Російських сезонів» Дягілєва в оформленні Реріха проходили «Половецькі танці» з «Князя Ігоря» Бородіна, «Псковитянка» Римського -Корсакова, балет «Весна священна» на музику Стравінського.
У 1934-1935 роках Микола Костянтинович Реріх очолює експедицію в райони Внутрішньої Монголії, Маньчжурії та Китаю. З 1936 року постійно жив і працював в Індії.
Миколи Реріха оголошували духовним водієм людства, Антихристом, радянським шпигуном, керівником світового масонства і навіть перевтіленням одного з індійських божеств ...
А він завжди залишався патріотом Росії і її громадянином, маючи при собі лише один російський паспорт. Думка про повернення на Батьківщину не покидала його ніколи.
Відразу ж після закінчення війни художник запросив візу на в'їзд в Радянський Союз, але 13 грудня 1947 року він помер, так і не дізнавшись, що у візі йому відмовили.
У долині Кулу, на місці похоронного багаття, був встановлений великий прямокутний камінь, на якому викарбувано напис: «15 грудня 1947 тут було віддано вогню тіло Махаріші Миколи Реріха — великого російського друга Індії. Хай буде мир».