Микола Карамзін

Микола Михайлович Карамзін
Як за життя, так і в даний час його особистість сприймається як найвищий моральний авторитет, а його «Історія держави Російської» перевидавалася неодноразово і користується заслуженим інтересом і сьогодні.

Микола Михайлович Карамзін народився (1 ) 12 грудня 1766 року в селі Михайлівка Симбірської губернії в сім'ї поміщика середнього достатку. Здобувши початкову освіту вдома, навчався в дворянському пансіоні в Симбірську, потім у Москві.

Службу почав в 1781 році в Преображенському полку в Петербурзі, але прослужив недовго. У 1784 році, після смерті батька, Карамзін вийшов у відставку поручиком і більше ніколи не служив, що сприймалося у тогочасному суспільстві майже як виклик.

У наступні роки Микола Михайлович зацікавився масонством, не захоплюючись його містичної складової, а виключно з просвітницькою точки зору. У 1787-1789 роках брав участь у виданні першого дитячого журналу «Дитяче читання для серця і розуму», а наступні два роки провів у поїздці по Європі. Він побував у Німеччині, Швейцарії, Франції та Англії, де він відвідував музеї, театри, світські салони.

З ім'ям Карамзіна пов'язаний історичний анекдот: під час перебування у Франції, російські емігранти попросили Карамзіна розповісти в двох словах , що відбувається на батьківщині. Карамзіну і двох слів не знадобилося: «Крадуть» — відповів він ...

Повернувшись до Москви, Микола Михайлович почав видавати «Московський журнал», в якому опублікував повість «Бідна Ліза» (1792), що мала неабиякий успіх у читачів, потім «Листи російського мандрівника» (1791-1792), які поставили Карамзіна в ряд перших російських літераторів. А в 1802-1803 роках виходить «Вісник Європи», в якому представлені публікації в основному історичного характеру.

У жовтні 1803 року Олександр I призначає Карамзіна історіографом з пенсією в 2000 рублів для ведення російської історії. Для нього були відкриті бібліотеки та архіви.

До останнього дня життя Микола Михайлович був зайнятий писанням «Історії держави Російської». Почавши з найдавніших часів і перших згадок про слов'ян, Карамзін встиг довести «Історію» до Смутного часу. Була проведена величезна робота, що склало 12 томів тексту високих літературних достоїнств, в яких були опубліковані і проаналізовані історичні джерела, твори європейських та вітчизняних авторів.

Карамзін важко пережив смерть Олександра I і повстання декабристів, якому був свідком. Все це забрало останні життєві сили, і повільно згасаючий історіограф Карамзін Микола Михайлович помер (22 травня) 3 червня 1826 року в Санкт-Петербурзі.