Симон Петлюра

Симон Петлюра
Симон Васильович Петлюра народився (10) 23 травня 1879 року в Полтаві, в багатодітній сім'ї. Батько мав невеликий візничий промисел, що було єдиним джерелом утримання численної родини. У Полтаві пройшло дитинство Симона, там отримав він початкову освіту в церковно-парафіяльній школі, а потім, з 1895 року, навчався в духовній семінарії.

Симон Петлюра почав політичну кар'єру як представник соціалістичного руху, поширеного на той час в Європі та Російській імперії.

Велике значення для формування світогляду Симона Петлюри мало вступ в 1900 році в Революційну українську партію (РУП), яка перша в 20 сторіччі підняла гасло української державності. Це був час, коли передова українська молодь тримала в одній кишені Маніфест Комуністичної партії, а в іншій — Шевченківський «Кобзар».

На початку революційної діяльності, щоб уникнути переслідувань, йому довелося деякий час працювати на Кубані, в експедиції з дослідження архівів з історії Війська Запорозького під керівництвом видатного вченого, члена-кореспондента Російської Академії наук і українського патріота Федора Щербини .

У 1903 році Петлюра переїхав до Львова, де почав журналістську діяльність.

Важливим етапом у формуванні його поглядів на визвольний рух був московський період. До Москви він потрапив влітку 1911 року. Разом з іншими українцями Москви Петлюра взяв участь в організації товариства «Кобзар», а в 1911 році спільно з О. Саліковскім заснував і почав редагувати журнал «Украинская жизнь».

Лютнева революція 1917 року застала Симона Петлюру на Західному фронті в Білорусі. З розгортанням національно-визвольного руху в Україні Симон Петлюра одразу поринув у вир подій, які визначали долю країни, і незабаром увійшов у коло провідних фігур тогочасного українського політикуму.

Після проголошення Універсалу Центральної Ради і створення першого українського уряду — Генерального секретаріату на чолі з Володимиром Винниченком, Симон Петлюра був призначений секретарем у військових справах.

В кінці грудня 1917 року в результаті конфлікту і В. Винниченком по пакету принципових питань Симон Петлюра вийшов з уряду і залишив посаду військового секретаря.

Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 Симон Петлюра відмовився співпрацювати з урядом Павла Скоропадського і за порадою давніх товаришів по революційній діяльності очолив за гетьманату Всеукраїнський земський союз. Однак, опозиційно налаштований до влади, він продовжував критикувати діяльність гетьманського уряду, за що на початку липня 1918 року був заарештований і поміщений у в'язницю на чотири місяці.

Восени 1918 року, в результаті вкрай несприятливої ??зовнішньополітичної ситуації, українська армія опинилася в так званому «трикутнику смерті» — під натиском ворожих сил білої армії А.Денікіна, більшовицьких військ і польської армії генерала Ю.Галлера. Симон Петлюра скликав 4 грудня 1918 року військовий нараду, на якій було вирішено продовжити боротьбу партизанськими методами.

Намагаючись вивести Україну з міжнародної ізоляції і знайти підтримку в боротьбі проти більшовицької Росії, Симон Петлюра пішов на компроміс з Ю.Пілсудським і вимушений був прийняти умови польського уряду, згідно з якими Україна втрачала частину своїх західних земель — 162 тис. кв. км, на яких проживало 11 млн. громадян. Однак ставка на цей союз не виправдала себе. Польський уряд уклало в жовтні того ж року угоду з Радянською Росією.

Разом з урядом УНР Симон Петлюра перебував деякий час у Тарнові, потім — у Варшаві. У 1923 році уряд Радянської України зажадав від польських властей видачі Симона Петлюри як ворога народу. У зв'язку з цим він був змушений виїхати спочатку до Будапешта, згодом до Відня і Женеви, а з 1924 року оселився з родиною у Парижі. Там Симон Петлюра продовжував керувати діяльністю уряду УНР, заснував тижневик «Тризуб», активно займався публіцистикою.

25 травня 1926 року на вулиці Расіна в Парижі Симон Петлюра був убитий С.Шварцбардом, уродженцем міста Ізмаїл. Згідно з деякими джерелами, вбивця був анархістом, особисто знайомим з Нестором Махном.

У травні 2005 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про увічнення пам'яті Симона Петлюри (поряд з іншими діячами УНР).