Микола Криленко

Микола Васильович Криленко народився (2) 14 травня 1885 року в родині засланця студента. У 1903 році закінчив гімназію і вступив до Петербурзького університету, де в 1904 році став більшовиком. У 1905 році Криленко познайомився з В.І. Леніним, став членом Воєнної організації та брав активну участь в роботі Ради робітничих депутатів.

У 1907 році Криленко був заарештований, але виправданий за відсутністю доказів. Військову службу Криленко проходив у 1912-1913 роках і дослужився до прапорщика. У 1913 році був заарештований, але незабаром звільнений і висланий до Харкова, що було йому на руку для складання іспитів у Харківському університеті, де він закінчив юридичний факультет у 1914 році. Після цього він нелегально емігрував до Австрії, потім до Швейцарії.

У 1915 році ЦК направив Криленко в Росію для підпільної роботи. У 1916 його заарештували як офіцера, який ухиляється від військової служби. Після 4 місяців тюремного ув'язнення Криленко направили в армію, де його і застала Лютнева революція.

Криленко став головою дивізійного комітету, а в квітні 1917 року він брав участь у з'їзді делегатів 11-ї армії і закликав солдатів не довіряти Тимчасовому уряду, пропагував більшовицькі гасла про негайне світі, передачу землі селянам і переході повної влади «до пролетаріату». Як член ВРК він брав найактивнішу участь в Жовтневій революції; керував придушенням повстання юнкерів у Петрограді та розгромом А.Ф. Керенського і П.Н. Краснова в Гатчині.

Криленко у складі першої Ради Народних Комісарів був членом Комітету з військових і морських справ. У листопаді 1917 року Ленін призначив його Верховним головнокомандувачем. У 1918 році Криленко керував революційними трибуналами, з чого і почалася його організаторська діяльність по створенню радянського суду і прокуратури. У 1922-1931 роках Криленко був призначений головою Верховного трибуналу, прокурором РРФСР і СРСР. А в 1931 році він став народним комісаром юстиції.

Криленко написав понад 100 праць по радянському праву. У 1934 році йому присвоїли вчений ступінь доктора державних і правових наук. Криленко підтримував звинувачення на всіх сфабрикованих політичних і судових процесах. Був в комісії з підготовки Конституції РРФСР і СРСР. У 1938 його заарештували, звинувативши в приналежності до антирадянської організації, а потім засудили до розстрілу. Вирок приведений до виконання 29 липня 1938 року.

Реабілітований Криленко тільки в 1955 році.