Гульєльмо Марконі

Гульєльмо Марконі народився 25 квітня 1874 року в Болоньї, в сім'ї великого землевласника. У 13 років вступив в технічний інститут в Ліворно. У нього виразно була підприємницька жилка. Коли він ознайомився з працями Герца і Тесла про електромагнітних хвилях, його відразу зацікавила можливість за допомогою них передавати інформацію. У 1894 році він поступив на навчання до Аугусто Риги, проводившему дослідження в цій області.

Першим вдалим досвідом була передача сигналу на відстань 3 кілометри. Тоді ж він запропонував цю технологію міністерству пошти і телеграфу, але його не сприйняли всерйоз. Тоді Марконі вирушив до Англії, розраховуючи знайти там цінителів і спонсорів.

Але і в Англії його спершу чекали лише неприємності. На митниці його апарат розбили і йому довелося витратити багато часу і сил на відновлення приладу. Зате в Англії він знайшов людей, які зуміли оцінити практичну користь його винаходу. Це дозволило йому продовжувати роботу.

Кінцевий результат його роботи був просто синтезом всіх новітніх досягнень в області радіо. За основу приймача був узятий прилад Попова, який Марконі трохи удосконалив, додавши в нього вакуумний когерер і дросельні котушки. А в якості передавача використовував генератор Герца, злегка доопрацьований Риги.

Головна удача Марконі полягала в тому, що він встиг першим запатентувати свій винахід і почав витягати з нього вигоди. Він тут же заснував акціонерне товариство і зайнявся створенням і поширенням своїх приладів у промислових масштабах.

У 1909 Марконі був удостоєний Нобелівської премії з фізики «на знак визнання їх заслуг у розвитку бездротової телеграфії». Головна заслуга полягала в тому, що він зумів об'єднати знання своїх попередників і втілити в приладі, придатному для практичного використання.

Останні роки життя провів в Італії. Гульєльмо Марконі помер 20 липня 1937 року.