Сергій Залигін

Залигін Сергій Павлович
Сергій Павлович Залигін народився (23 листопада) 6 грудня 1913 року в Уфімської губернії, в сім'ї продавця книжкового магазину. Дитинство і юність майбутнього письменника проходили в складні післяреволюційні роки. Після закінчення школи в 1929 році Залигін надходить в Барнаульський сільськогосподарський технікум, який закінчує в 1932 році і недовго працює агрономом в Хакасії.

У 1933-1939 роках він навчається в Омському сільськогосподарському інституті на гідромеліоративному факультеті, після закінчення якого працює за фахом. В ці роки починає писати нариси й оповідання, публікуючи їх у газеті «Омський робітник». У 1941 році виходить його перша збірка «Оповідання».

Під час війни працював старшим техніком-гідрологом на полярній станції Салехард Сибірського військового округу, потім керівником гідрографічних робіт на Середній і Нижній Обі. Матеріал, накопичений тут, став основою книги «Північні оповідання», що вийшла в 1947 році.

У 1948 році Залигін захистив дисертацію і протягом 10 років завідував кафедрою меліорації в Омському сільгоспінституті. За ці роки були написані книги: «Навесні нинішнього року» (1954), «Червона конюшина» (1955), повість «Свідки» (1956).

Зустріч з Олександром Твардовським змушує його усвідомити, що справжнє його покликання — література. У 1962 році в журналі «Новий світ» з'являється роман «Стежки Алтаю», що мав великий успіх. У 1964 році Твардовський публікує повість Залигіна «На Іртиші».

Зрештою Сергій Павлович залишає викладацьку та наукову діяльність, віддавши весь час і сили літературної творчості. Переїжджає до Москви, веде семінари прози в Літературному інституті.

У 1967 році був опублікований роман «Солона Падь», в 1975 — «Комісія». Як учений він не міг пройти повз теми «Людина і НТР», і в 1970-1980-і роки вона по-новому зазвучала в його творчості: роман «Південноамериканський варіант» (1973), оповідання «Жінка і НТР».

Перу Залигіна належать статті про Льва Толстого, Олександра Пушкіна, Миколу Гоголя, Андрії Платонове і багатьох інших. У 1982-1985 роках був написаний роман «Після бурі».

У 1987 році була випущена його книга «Критика, публіцистика»; в 1988 — книга «Три пункту буття» (роман, повісті, оповідання) і збірник публіцистичних нарисів «Позиція»; в 1991 — «Проза . Публіцистика». З 1985 року Залигін керував журналом — «Новий світ».

Помер письменник 19 квітня 2004 року.