Микола Гоголь

Микола Васильович Гоголь
Життєвий і творчий шлях Гоголя і його трагічна доля досі являють собою загадку, яку розгадує не одне покоління дослідників.

Микола Васильович Гоголь народився (20 березня) 1 квітня 1809 року в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії, в сім'ї поміщика.

У Гоголів було семеро дітей, понад 1000 десятин землі і близько 400 душ кріпаків. У 1821 році Микола вступив до гімназії в Ніжині. Тут він не тільки вчиться — він займається живописом, бере участь у виставах, пробує себе і в різних літературних жанрах.

Закінчивши гімназію в 1828 році, Гоголь їде до Петербурга. Тут вперше чекало його жорстоке розчарування: скромні кошти виявилися у великому місті зовсім незначними, а блискучі надії не здійснювалися так скоро, як він очікував.

У 1829 році він видав під псевдонімом В.Алова романтичну ідилію «Ганц Кюхельгартен», героєві якої додані ті ідеальні мрії та прагнення, якими він був виконаний в останні роки ніжинської життя. Книга викликає глузливі відгуки. Він спалює нерозпродані екземпляри і їде до кінця літа в Німеччину.

Наприкінці 1829 року йому вдається визначитися на службу в Міністерство внутрішніх справ. Перебування в канцеляріях викликала у Гоголя глибоке розчарування в «службі державної», але зате забезпечили багатим матеріалом для майбутніх творів, що запам'ятали чиновницький побут і функціонування державної машини.

До цього часу Гоголь друкує ряд художніх творів і статей. Знайомиться з Жуковським, Плетньовим, Пушкіним, часто буває в Царському Селі. Виконує доручення по виданню пушкінських «Повістей Бєлкіна». Дає приватні уроки, викладає в патріотичному інституті.

В цей період виходять у світ «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1831-1832). Вони викликали майже загальне захоплення. У червні 1832 року Гоголь приїздить до Москви знаменитим письменником. 1833 для Гоголя виявився складним і напруженим. Одночасно з педагогічною роботою і працями з історії він пише повісті, які склали збірники «Миргород» і «Арабески».

Восени 1835 року він береться за написання "Ревізора", пізніше — «Мертвих душ». Сюжет обох творів був підказаний Гоголю Пушкіним. У червні 1836 року Гоголь їде до Німеччини, а кінець літа і осінь проводить у Швейцарії. Звістка про загибель Пушкіна застає його в Парижі. Гоголь приголомшений і відчуває роботу над «Мертвими душами» як «священний заповіт" поета.

Незабаром «Пригоди Чичикова, або Мертві душі» (1842) вийшли в світ. У 1842-1845 — період напруженої і важкої роботи над 2-м томом «Мертвих душ». Написання йде надзвичайно важко, з великими зупинками, подоланням душевної втоми і творчих сумнівів.

У 1845 році в стані душевної кризи і різкого загострення хвороби Гоголь спалює рукопис 2-го тому і починає роботу заново.

На початку 1852 року Гоголь повідомляє друзям, що 2 — й том «абсолютно закінчений». Але в останніх числах січня виразно виявилися ознаки нової кризи. Його терзає передчуття близької смерті.

(7) 19 лютого Гоголь сповідається і причащається, а в ніч на (12) 24 лютого спалює чистовий рукопис 2-го тому.

(21 лютого) 4 березня 1852 вранці Гоголь помер у будинку на Нікітському бульварі в Москві. Поховання відбулося на кладовищі Свято-Данилова монастиря в Москві, а в 1931-му прах письменника був перенесений на Новодівочий цвинтар.