День пам'яті благовірного князя Данила Московського (1303)
Святий благовірний князь Данило Московський, молодший син благовірного князя Олександра Невського, помер в 1303 році. Перед кончиною, слідуючи благочестивому прикладом батька, прийняв чернечий чин і схиму і по глибокому смиренню заповідав здійснити поховання на братському кладовищі заснованої ним обителі на честь преподобного Даниїла Стовпника, що згодом отримала назву Московського Данилова монастиря.
Чесні мощі святого князя Данила знаходилися під спудом майже 350 років. Протягом цього часу благовірний князь неодноразово нагадував про себе і про місце свого поховання. Так, під час великого князя Іоанна III, святий Даниїл з'явився придворному юнакові і повелів сказати великому князю наступне: «Се убо сам всіляко собі утешаеші, мене ж почто забуттю зрадив єси, але обаче аще він забуття ма імати, Бог же мій несть мене забув нікогдаже». Дізнавшись про це, великий князь Іоанн звелів служити соборні панахиди, роздавати милостиню і влаштовувати трапези на помин своїх покійних.
При синові Івана III великого князя Московському Василі Иоанновиче відбулася подія , описане в «Степовий книзі». Одного разу великий князь з численною свитою, в якій знаходився князь Іоанн Михайлович Шуйський, був в Даниловому монастирі і проїжджав недалеко від місця поховання благовірного князя Данила Московського. Шуйскому потрібно було сісти на коня, і він вирішив зробити це з надгробного каменя на могилі святого Даниїла. Опинився поблизу якийсь благочестивий християнин сказав Шуйскому: «Господине княже! Не дерзай з каміння сього знести на кінь свій. Ведий буди, яко лежить ту великий князь Данило». Гордий ж князь не послухав ради і, вставши на камінь, зібрався було сісти на коня. Несподівано кінь здибився і впав мертвим на землю, підім'явши сідока, ледь залишився живим.
У царювання Івана Васильовича Грозного на могилі князя Данила отримав зцілення вмираючий син коломенського купця. Іван Грозний встановив щорічно здійснювати хресний хід до могили благовірного князя і служити про нього панахиди. Він же видав Указ про побудову в запустевшей до того часу монастирі двоповерхової мурованої церкви, братських келій, поповненні обителі ченцями і пристрої чернечого гуртожитку.
У 1652 році цар Олексій Михайлович , за велінням якому з'явився благовірного князя Данила, здійснив урочисте відкриття мощей святого. 30 серпня Патріарх Нікон з собором єпископів і цар Олексій Михайлович з придворними відкрили могилу благовірного князя і знайшли чесні мощі нетлінними. Під час обрітення мощей серед зібрався там численного народу відбулося чимало чудесних зцілень.
Святі мощі були урочисто перенесені в монастирський храм на честь святих отців Семи Вселенських Соборів і покладені в спеціально приготовленою дерев'яної гробниці навпроти правого криласу. Тоді ж благовірний князь Данило Московський був зарахований до лику святих.