Віленська ікона Божої Матері написана святим євангелістом Лукою.
Святкування іконі вчиняються 27 квітня і на честь перенесення ікони до Вільно (Вільнюс, польськ. Wilno; до 1939 року офіційне російська назва — Вільна) — 28 лютого.
На протязі довгих років Віленська ікона Божої Матері була родовою святинею грецьких імператорів в Константинополі. 12 листопада 1472 в Москву з Риму прибула Зоя Палеолог, яка після вінчання з великим князем Московським Іваном III Васильовичем (1440-1505) прийняла ім'я Софія. Вважається, що вона-то і перевезла ікону до Москви.
Віленська ікона Божої Матері 1495 великий князь благословив цією іконою свою доньку Олену при видачі її заміж за Литовського короля Олександра. Пізніше святу ікону поставили в Предтеченської храмі, в якому була похована княгиня Олена. Згодом ікону перенесли в Віленський Свято-Троїцький монастир.
Історія підказує, що російські царі двічі робили спробу повернути ікону. Перший раз в 1569 році під час Лівонської війни, коли за повернення ікони було обіцяно відпустити 50 бранців. Другий раз в 1655 році після взяття Вільно військами Олексія Михайловича, коли за наказом царя намагалися знайти ікону, але вона вже була вивезена в монастир Кенігсберга.
Під час Першої світової війни Віленська ікона Божої матері була евакуйована з іншими святинями і в 1915 році привезена в Донський монастир. Подальша її доля невідома.