День працівників заповідної справи
У жовтні 1999 року в Росії з'явився новий професійне свято — День працівників заповідної справи. Рішення про його заснування взяли директори державних природних заповідників під час всеросійського семінару-наради «Роль і місце державних природних заповідників в регіонах Росії», що проходив у Владивостоці. В ході семінару у учасників виникло логічне запитання про те, чому у них досі немає свого свята, хоча історія заповідної справи почалася в Росії аж в 1917 році. Тоді був створений Баргузинский державний заповідник.
Несправедливість усунули в останній день семінару, 14 жовтня, коли приймалася резолюція. Саме цей день всі присутні вирішили вважати своїм професійним святом.
На жаль, День працівників заповідної справи не встиг отримати статус офіційного свята. Державний комітет РФ по охороні навколишнього середовища, у віданні якого перебували всі російські заповідники і який міг затвердити цю ініціативу, був скасований указом Президента РФ від 17 травня 2000 року, а його функції перейшли Міністерству природних ресурсів.
Тим не менше, гарна традиція поздоровляти в цей день всіх, чия діяльність пов'язана з заповідною справою, прижилася. Працівники заповідників — справжні ентузіасти та небайдужі люди. Завдяки їх зусиллям вдається зберегти в первозданному вигляді унікальні ландшафти і різноманіття тваринного і рослинного світу на території Російської Федерації. Саме вони допомогли врятувати від винищення соболя, європейського бобра, амурського тигра, зубра, дикого плямистого оленя і безліч інших рідкісних видів тварин, частина з яких існує сьогодні тільки в заповідниках.
Про ентузіазм цих людей варто говорити ще й тому, що, незважаючи на труднощі такої роботи, вона в нашій країні є низькооплачуваної. А самі співробітники заповідників, хоча і виконують необхідний для держави працю (в тому числі діють в якості державних інспекторів), не є держслужбовцями, тобто не мають відповідних цьому статусу соціальних гарантій.
Втім, основна мета Дня працівників заповідної справи — не лише вшанування тих, хто пов'язав своє життя з цією професією, а й привернення уваги громадян Росії до заповідної справи. Адже заповідна система нашої країни