«Баргузинский заповідник. Бухта Давше»(Малюнок Ксюши Мельник, 15 років, Республіка Бурятія) span>
Започатковане (29 грудня 1916) 11 січня 1917 року, Баргузинский заповідник став першим в Росії мисливським заповідником на державних землях. У його завдання входило збереження та вивчення соболя — фаворита хутрового царства.
На початку 20 століття через необмеженого відстрілу звірятко, колись заселяли величезну територію від Північного Приуралля до Сахаліну, опинився на межі зникнення.
З ініціативи відомого мисливствознавця А.А. Силантьєва в тайгові райони Камчатки, Східних Саян і на північно-східне узбережжя Байкалу відправилися три експедиції, аби обстежити стан соболиного промислу і визначити місця, придатні для заповідників.
1 липня 1914 року на байкальськ березі, в бухті Сосновка, висадилася експедиція під керівництвом відомого вченого-зоолога Г.Г. Доппельмаіра. Майже рік велася напружена дослідницька робота, в результаті якої з'явився проект заповідника. Примітно, що в рік його створення там ледве можна було нарахував тридцять звірків. В кінці 20-го сторіччя їхня чисельність наближалася до 1200 особинам, як в кращу пору.
Заповідна територія — це унікальна природна лабораторія, ретельно охороняється від небажаного антропогенного впливу. Правда, туристи, що здійснюють круїзи по Байкалу, мають можливість познайомитися з центральним селищем заповідника — довший і з експозицією його музею.
Заповідник, розташований на центральній частині західних схилів Баргузинського хребта і байкальської північно-східного узбережжя, займає 374 322 га суші і 15 000 га акваторії Байкалу. Заповідна територія з химерним гірським рельєфом, своєрідними фауною і флорою, різноманітністю грунтів і мікроклімату — воістину унікальне місце в байкальськ регіоні.
Діяльність заповідника отримала міжнародне визнання: у 1986 році він був включений до міжнародної мережі біосферних станцій, рішенням ЮНЕСКО йому присвоєно статус біосферного. І не випадково з 1997 року день утворення Баргузинського заповідника відзначається як День заповідників.