У Петербурзі здійснений палацовий переворот, в результаті якого на престол зійшла Катерина II

Російська імператриця Катерина II
У ніч на (28 червня) 9 липня 1762 року, коли російський імператор Петро III перебував в Оранієнбаумі, його дружина Катерина таємно прибула в Петербург і в казармах Ізмайловського полку була проголошена самодержавною імператрицею. Незабаром до повсталих приєдналися солдати інших полків. Звістка про сходження Катерини на престол швидко рознеслася по місту і була з захватом зустрінута петербуржцями.

Для попередження дій скинутого імператора були послані гінці в армію і в Кронштадт. Тим часом Петро, ??довідавшись про подію, став посилати до Катерини пропозиції про переговори, проте вони були відкинуті. Сама імператриця на чолі гвардійських полків виступила в Петербург і по дорозі одержала письмове зречення Петра від престолу.

Катерина вступила на престол, маючи цілком певну політичну програму, засновану, з одного боку, на ідеях Просвітництва і, з одного, враховувати особливості історичного розвитку Росії. Найважливішими принципами здійснення її програми були поступовість, послідовність, облік суспільних настроїв.

У перші роки свого царювання молода цариця здійснила реформу Сенату (1763); провела секуляризацію церковних земель (1764), значно поповнила державну скарбницю і полегшити становище мільйона селян; ліквідувала гетьманство в Україні, що відповідало її уявленням про необхідність уніфікації управління на всій території імперії; заснувала ряд нових навчальних закладів, у тому числі перші в Росії навчальні заклади для жінок (Смольний інститут, Єкатерининське училище).

Слідом за Петром I Катерина вважала, що Росія повинна займати активну позицію на світовій арені, вести наступальну політику. У період її правління в результаті російсько-турецьких воєн 1768-1774 та 1787-1791 років Росія остаточно закріпилася на Чорному морі, були приєднані Північне Причорномор'я, Крим, Прикубання, а також прийнята під російське підданство Східна Грузія (1783).