Питання прогнозу погоди цікавили вчених давно span>
Спостереження за погодою можна зустріти у багатьох древніх авторів. Літописи, історичні свідоцтва, саги, легенди допомагають відновлювати клімат минулого. Метеорологічні спостереження були і є найбільш важливою ланкою гідрометеорологічної служби всіх країн.
10 квітня 1722 за указом Петра Великого в Санкт-Петербурзі почалися систематичні спостереження за погодою. У 1724 році була утворена перша в Росії метеорологічна станція, а з грудня 1725 при Академії наук почали проводитися спостереження за допомогою барометра і термометра.
У Росії в середині 19 століття налічувалося 50 метеорологічних станцій, а до кінця століття це була вже краща мережа в світі. У 1856 році був організований телеграфний збір даних.
Але офіційною датою початку роботи служби погоди в Росії слід вважати (1) 13 січня 1872 року.
У цей день в Головною Геофізичної Обсерваторії Санкт-Петербурга (нині — ГГО ім. А.І. Воєйкова), заснованої в 1849 році, почався регулярний випуск щоденних бюлетенів погоди. Перший «Щоденний метеорологічний бюлетень» вийшов з отриманими по телеграфу повідомленнями 26 російських і двох зарубіжних станцій стеження.
З розвитком спостережної мережі та методів передачі інформації розвивалася і служба погоди. З 1930 року була створена мережа аерологічних станцій, і почалося складання перших висотних карт. З 1960 року в складанні прогнозів погоди стали використовувати супутникову інформацію. На допомогу синоптикам прийшли метеорологічні локатори та чисельні методи прогнозу погоди з використанням ЕОМ.