Петро I видав Указ «Про спостереження чистоти в Москві і про покарання за викидання сміття і всякого кодла на вулиці і провулки»

Перші двірники з'явилися в Росії ще в XVII столітті
За весь період перебування Петра Великого при владі їм було видано близько 4000 всіляких указів, маніфестів та інших документів. Ряд реформ Петра Олексійовича були спрямовані на поліпшення якості життя населення, в тому числі і у сфері благоустрою та чистоти міст.

Перші двірники з'явилися в Росії ще за царя Олексієві Михайловичу , який затвердив новий звід законів Російської держави (1649), куди увійшов і «Наказ про градської благочинні». Цей наказ цілком можна вважати першим кроком до створення майбутньої системи російського житлово-комунального господарства.

Саме після цього «Наказу» в Росії з'явилися служиві, яких народ називав двірниками. Звичайно, це покращило ситуацію у багатьох населених пунктах країни, проте санітарний стан Москви впродовж століть залишалося жахливим. Все, що переробляв велике місто, виявлялося на його вулицях.

Бруд в Москві була просто непролазна. Навіть у Кремлі справа йшла неважливо, особливо після того, як Петро I розмістив там колегії з усією їх обслугою. При такій антисанітарії столицю, хоча, як і інші європейські міста, то й справа відвідували хвороби, які швидко набували характеру епідемій.

9 квітня 1699 року Петро I видав Указ «Про спостереженні чистоти в Москві і про покарання за викидання сміття і всякого кодла на вулиці і провулки». Даний документ зобов'язував мешканців столиці сміття на вулиці не викидати, стежити за чистотою дворів і мостових, а всі відходи вивозити подалі за межі міста і засипати землею.

Порушників указу чекало покарання: «Хто стане по великих вулицях і по провулках всякий послід і мертвечину кидати, такі люди взяті будуть у земський наказ, і буде їм за це учинено покарання — биття батогом, та з них же взята буде пеня». Причому якщо порушник попадався кілька разів, то покарання посилювати, а пені росло. Штраф міг скласти 10 рублів, що на ті часи було великою сумою.

Цей Указ імператора став потужним підмогою не лише для чиновників, що відповідав перед царем за «благочиння» в Москві, але і для двірників, які стежили за чистотою на вулицях. Також при Петрові I у столиці почали прокладати каналізацію, а на вулицях встановлювати урни. Та й москвичі, побоюючись обіцяного покарання, стали смітити набагато менше.

Пізніше справа Петра з благоустрою столиці продовжила і Катерина II. Своїм указом вона повеліла «накрепко заборонити і неослабно спостерігати, щоб в Москву-ріку і інші через місто поточні води ніхто ніякого сміття і хламу не кидав і на лід нечистот не вивозив». Також вона офіційно заснувала міські самоврядування по всій Росії (1785), діяльність яких була спрямована перш за все на благоустрій міст і надання житлово-комунальних послуг.