Цар Олексій Михайлович підписав жалувану грамоту гетьманові Богдану Хмельницькому

Пам'ятник Богдану Хмельницькому
У січні 1654 року в місті Переяславі (нині Полтавської губернії) була зібрана рада, яка з чотирьох спілок — турецького, кримського, польського або московського вибрала союз з Росією.

Ця Рада відрізнялася від звичайних старшинських або військових радий тим, що вона була оголошена відкритою. У ній взяли участь прибулі звідусіль козаки, селяни, ремісники, міська біднота, купці, козацька старшина, представники православного духовенства та дрібної української шляхти — «безліч всяких чинів людей».

Через кілька місяців після проголошення Переяславською радою об'єднання України з Росією 6 квітня 1654 цар Олексій Михайлович підписав жалувану грамоту гетьманові Богдану Хмельницькому. У цій грамоті вперше в якості титулу російського монарха були використані слова «всія Великої і Малої Росії самодержець».

Грамота означала фактичне приєднання і не відповідала уявленням української сторони про умови союзу. У ній цар проголошував своє право затверджувати кандидатуру гетьмана. Козаки ж мали на увазі лише номінальну залежність від Москви. Спочатку передбачалася широка самостійність України і в зовнішньополітичній сфері — тільки з польським королем і турецьким султаном гетьману не дозволялося зноситися «без указу Царського величества» ...

Однак, возз'єднання України з Росією мало величезне прогресивне значення для історичних доль обох народів.

Український народ був позбавлений від поневолення панською Польщею, поглинання султанською Туреччиною і розорення ордами кримського хана. Відтепер росіяни і українці спільними силами стали боротися проти іноземних загарбників.

Возз'єднання України з Росією сприяло зміцненню Російської держави і піднесенню її міжнародного авторитету.

Входження України до складу Росії створювало сприятливіші умови для соціально-економічного та культурного розвитку України, яка включилася в що складався всеросійський ринок.

Українські купці продавали в центральних районах Росії шерсть, шкіру, худобу, спиртні напої. Важливу статтю української торгівлі становила селітра, вживається для виробництва пороху. На численних українських ярмарках російські купці продавали сіль, вироби із заліза, хутра. Зміцнення економічних зв'язків з Росією сприяло зростанню українських міст і розвитку різних промислів.