Фідель Кастро з групою однодумців висадився в провінції Орьенте з наміром об'єднатися з кубинськими революційними групами

Фідель Кастро
У 1952 році Фульхенсіо Батіста встановив на Кубі диктаторський режим. Незабаром в республіці проти нього почалося повстанський рух, який очолив випускник Гаванського університету — молодий адвокат Фідель Кастро Рус, родом з провінції Орьенте.

26 липня 1953 група озброєних людей на чолі з Кастро спробувала захопити армійські казарми у фортеці Монкада в місті Сантьяго- де-Куба. Однак революціонери зазнали поразки. Більшість повстанців були арештовані. Кастро з його сподвижниками судили і засудили до двох років в'язниці. По закінченню терміну, в 1955 році, їх вислали за межі Куби.

Тим не менше, Кастро не залишив надію скинути диктатора. У США та Мексиці йому вдалося організувати «Рух 26 липня». Революціонери стали активно готуватися до збройного перевороту.

2 грудня 1956 до берегів Куби причалила яхта «Гранма» з Фіделем і 80 його прихильниками на борту. У першому бою з урядовими військами революціонери були розгромлені, але 12 чоловік на чолі з Кастро пробилися в гори Сьєрра-Маестра.

Фідель організував повстанську армію, яка протягом 1956-1958 років поширила свої дії на інші райони Куби. У вирішальних боях у кінці 1958 року армія Фіделя розгромила урядові війська. 1 січня 1959 повстанці вступили в Гавану, де Кастро сформував новий уряд Куби з числа своїх соратників-революціонерів.

У лютому 1959 року він обійняв посаду глави уряду. У 1976 році оголосив себе головою державної ради Кубинської національної асамблеї і тим самим поєднав пости глави уряду і глави держави.