Софія Перовська span>
У 1879 році через непримиренних розбіжностей стався розкол в народницької партії «Земля і Воля», учасники якої ставили перед собою завдання підготувати селянську революцію в Росії.
В результаті виникли дві нові організації: «Чорний Переділ», яка залишилася вірна чисто народницьким тенденціям (ходіння в народ, віра в значення російської громади, в якій бачили вихідну точку соціалістичного розвитку), і«Народна воля», до якої увійшли найбільш радикальні народники А. Желябов, С. Перовська, В. Фігнер, Н. Морозов, С. Халтурін, Н. Кибальчич, Г. Лопатін. Одним з основних методів політичної боротьби «Народної волі» став терор.
1 грудня 1879 року в 11-ій годині вечора на третій версті Московсько-Курської залізниці бойова група народовольців на чолі з Софією Перовської підірвала заздалегідь закладену в підкоп динамітну міну.
Постраждав поїзд, в якому, як припускали революціонери, слідував в Петербург імператор Олександр II: два паровози і один багажний вагон відірвалися, другий багажний — перекинувся, вісім інших вагонів зійшли з рейок з більш-менш значними ушкодженнями. На щастя, нікого з пасажирів не поранило.
Терористи прорахувалися. Вони намагалися знищити другий з офіційних царських поїздів, які прямували один за іншим з півгодинним інтервалом. Цар їхав у першому, а в тому, який був підірваний, перебувала лише прислуга.