Борис Пастернак написав листа Микиті Хрущову

Борис Пастернак
У 1958 році Борис Пастернак став другим письменником з Росії (після Івана Буніна), удостоєним Нобелівської премії. Присудження премії було сприйнято радянською пропагандою як привід підсилити цькування на письменника. На нього чинився тиск, він був виключений зі Спілки Письменників СРСР, публікувалися статті проти нього і його роману «Доктор Живаго».

Тодішній перший секретар ЦК ВЛКСМ Семичастний повідомив, що радянський уряд не буде чинити Пастернаку перешкод, якщо він захоче виїхати з країни.

У телеграмі, надісланій на адресу Шведської академії, Пастернак писав: «В силу того значення, яке отримала присуджена мені нагорода в суспільстві, до якого я належу, я повинен від неї відмовитися. Не вважайте за образу мою добровільну відмову».

За порадами адвокатів з Всесоюзного агентства по охороні авторських прав 31 жовтня 1958 Пастернак написав листа Хрущову. Ось цей текст:

«Шановний Микита Сергійович, я звертаюся до Вас особисто, ЦК КПРС і Радянського уряду. З доповіді т.Семічастного мені стало відомо про те, що уряд «не чинило б жодних перешкод мою виїзду з СРСР».

Для мене це неможливо. Я пов'язаний з Росією народженням, життям, роботою. Я не мислю своєї долі окремо і поза нею. Які б не були мої помилки і помилки, я не міг собі уявити, що опинюся в центрі такої політичної кампанії, яку стали роздмухувати навколо мого імені на Заході.

Усвідомивши це, я поставив до відома Шведську Академію про свою добровільну відмову від Нобелівської премії. Виїзд за межі моєї Батьківщини для мене рівносильний смерті, і тому я прошу не приймати по відношенню до мене цієї крайньої міри. Поклавши руку на серце, я дещо зробив для радянської літератури і можу ще бути їй корисним.

Б.Пастернак».

Не нам судити, правий чи не правий був Пастернак, відмовляючись від головної літературної нагороди світу — Нобелівської премії. Але він тримався гідно і виїжджати з країни не хотів — він говорив, що він не зміг би жити в повсякденності Заходу.

Борис Пастернак помер від раку легенів 30 травня 1960 року в Передєлкіно. Сотні людей прийшли провести його в останню путь.

У підготовці цього тексту були використані матеріали книги Д. Бикова «Борис Пастернак» (ЖЗЛ).