Терористичний акт в середній школі № 1 в місті Беслані
Портрети загиблих у Беслані
1 вересня 2004 року увесь світ потрясло звістка про захоплення терористами будівлі школи в північноосетинському місті Беслані. У цей день загін терористів під керівництвом Расула Хачбарова чисельністю понад 30 чоловік захопив будівлю середньої загальноосвітньої школи № 1. Під час святкової лінійки у дворі школи озброєні люди, відкривши стрілянину поверх голів присутніх, стали зганяти всіх присутніх у будівлю. Уникнути долі заручників, скориставшись панікою, вдалося лише небагатьом.
Протягом 3 днів терористи утримували в приміщенні школи більше тисячі чоловік — дітей, їх батьків та працівників школи. Більше 50 годин, проведених бранцями в будівлі школи, терористи відмовляли їм у наданні води, їжі та необхідних медикаментів.
Будь-які спроби вести переговори з терористами в конструктивному руслі і вирішити питання про звільнення заручників без силового втручання виявлялися безуспішними. Єдиною людиною, якого бойовики на наступний день — 2 вересня — погодилися впустити в будинок школи, виявився екс-президент Республіки Інгушетія Руслан Аушев. Останньому вдалося переконати загарбників відпустити разом з ним лише 25 жінок і маленьких дітей. 3 вересня була здійснена стихійно почалася операція зі звільнення заручників.
«Древо скорботи» в Беслані У результаті терористичної акції загинуло більше 350 чоловік — діти, місцеві жителі, співробітники ФСБ РФ. Решта заручники (більше 560 чоловік), крім отриманих у ході штурму будівлі школи поранень, випробували важкий психологічний шок. Був убитий 31 терориста, один був затриманий і згодом засуджений до довічного ув'язнення — Нурпаші Кулаєв. 17 вересня 2004 Шаміль Басаєв привселюдно взяв на себе відповідальність за теракт в Беслані.
Будівля школи після операції звільнення, і в результаті підриву була у терористів вибухівки, виявилося практично повністю зруйнованим. Рік потому після цієї трагічної події на меморіальному кладовищі Беслана, де поховані жертви теракту, відбулося відкриття пам'ятника «Древо скорботи».