Рада Міністрів СРСР затвердила нове Положення про паспортну систему

Радянський паспорт зразка 1974 року
Перші посвідчення особи з'явилися в Росії в 18 столітті. У 1721 році Петро I ввів обов'язкові паспорта для селян, які покидають своє місце проживання.

На початку 19 століття в Росії з'явилися закордонні паспорти. В кінці 19 століття російський паспорт придбав вид книжечки, із зазначенням походження, станової приналежності та віросповідання власника. У 1918 році Радянський уряд ліквідувало паспортну систему. Посвідченням особи визнавався будь-який офіційно виданий документ — від довідки волосного виконкому до профспілкового квитка.

27 грудня 1932 року було видано Постанова ЦВК і РНК
СРСР про відновлення паспортної системи в містах, селищах міського типу, райцентрах, а також у Московської області та ряді районів Ленінградської області. У паспортах містилися відомості про дату народження, національності, соціальному становищі, ставленні до військової служби, сімейний стан, прописку та ін Паспорти не видавалися військовослужбовцям, інвалідам та жителям сіл.

У 1960-і роки паспорти почали видаватися і сільському населенню. А 28 серпня 1974 Рада міністрів СРСР затвердила нове Положення про паспортну систему. Паспортизація поширилася на все населення країни, крім військовослужбовців. На відміну від документів попереднього періоду, нові паспорти стали безстроковими.
{day-9-30}
30 вересня {/ day} 1997 року в Георгіївському залі Кремля Президент Росії Борис Єльцин вручив перші тридцять нових російських паспортів з двоголовим орлом на обкладинці групі громадян Росії, які досягли 14-річного віку. А з 1 жовтня 1997 року почав повсюдна видача російських паспортів нового зразка. У цей день нові паспорти отримали вже 1000 росіян. Їх видача по всій країні завершилася лише в 2004 році.