Підписана перша Женевська конвенція

документів першої Женевської конвенції 1864 року
Женевська конвенція — міжнародно-правовий договір, яким нормуються охорона і полегшення долі поранених і хворих під час військових дій. Всього існує чотири Женевські конвенції, і перша з них була прийнята 22 серпня 1864 року і називалася «Конвенція щодо поліпшення долі поранених в арміях в полі».

Взагалі постанови щодо миролюбного поводження з пораненими під час воєн зустрічаються, починаючи з 16 століття. Але це були конкретні договори між окремими державами. Важлива роль у підготовці і прийнятті конвенції 1864 року належить Анрі Дюнану, свідку страждань і мук поранених і вмираючих французьких і австрійських солдатів після битви при Сольферіно в 1859 році, під час війни в Італії. Саме він став ініціатором створення правил для всіх країн-учасниць військових конфліктів по відношенню до пораненим і хворим і установи товариств, які могли б добровільно брати на себе завдання по наданню медичної допомоги під час війни.

З його ініціативи в 1863 році пройшла міжнародна конференція, на якій були закладені принципи діяльності Червоного хреста, і після якої в Женеві на запрошення швейцарського уряду відбулася зустріч дипломатів європейських країн — з метою прийняття конвенції про «солдатах, які отримали поранення на війні».

В результаті цієї конференції в Женеві, яка тривав з 8 по 22 серпня 1864 року, і була підписана перша Женевська конвенція — багатосторонню міжнародну угоду, яке встановлювало гуманітарні правила ведення війни, висунуті в 1864 році Червоним Хрестом, для полегшення долі поранених і хворих воїнів на полі бою.

В основу Женевської конвенції була покладена ідея допомоги і заступництва всякому пораненому — своєму і ворогові, байдуже. Причому поранені і хворі, які перебувають у медичних установах, а також весь персонал цих установ вважаються нейтральними особами, незалежно від того, ким з воюючих сторін зайнята ця місцевість. Тобто в полон вони не беруться і полоненими не вважаються. Недоторканними, крім поранених і персоналу, є і госпіталі, вся матеріальна частина, а також місцеві жителі, що допомагають пораненим.

Червоний хрест на білому фоні — відмітний знак медичних установ і персоналу, що займаються доглядом за хворими і ранениміЕще однією особливістю Конвенції було те, що вона вперше визначила відмітний знак медичних установ і персоналу, що займаються доглядом за хворими і пораненими — червоний хрест на білому фоні. Споруди медичного характеру повинні були позначатися прапорами, а персонал — пов'язками. Тобто червоний хрест на білому тлі вказує на нейтралітет персоналу або установи, що захищається даною Конвенцією.

Конвенція була підписана 12 державами присутнім на конференції, в 1867 році майже всі провідні держави її ратифікували, крім США, які зробили це в 1882 році. Дещо пізніше до цієї угоди приєдналися й інші держави, і з цього часу Конвенція придбала загальний характер, що було дуже важливо для її авторитету. Основні принципи, викладені в цьому документі і збережені в наступних Женевських конвенціях, наклали зобов'язання забезпечувати без дискримінації турботу про поранених і хворих військових і повагу до медичного персоналу та їх обладнання.

Вже через два роки після її ухвалення, в австро-прусській війні 1866 року, Женевська конвенція пройшла своє «бойове хрещення». І хоча війна виявила деякі недоліки і труднощі здійснення окремих постанов Конвенції, але й показала свої безперечні плюси. Згодом в текст документа були внесені поправки і доповнення, зокрема — дія Конвенції поширилося і на морську війну.