У Чехословаччину введені війська країн Варшавського Договору. Кінець «Празької весни»

"Празька весна" 1968 року
З приходом до керівництва Комуністичною партією Чехословаччини Олександра Дубчека Чехословаччина почала демонструвати все більшу незалежність від СРСР.

Перший секретар ЦК і його соратники висунули програму політичних реформ, метою яких стало будівництво в країні т . н. «Соціалізму з людським обличчям».

У Чехословаччині була істотно ослаблена цензура, дозволені вільні дискусії, почалося створення багатопартійної системи. Було заявлено про прагнення забезпечити повну свободу слова, зібрань і пересувань, встановити суворий контроль над діяльністю органів безпеки, полегшити можливість організації приватних підприємств і знизити державний контроль над виробництвом. Крім того, планувалася федералізація держави і розширення повноважень органів влади суб'єктів ЧССР — Чехії та Словаччини.

Ці дії розглядалися керівництвом СРСР і ряду соцкраїн як загроза партійно-адміністративній системі Радянського Союзу і країн Східної та Центральної Європи, а також цілісності та безпеки «радянського блоку».

23 березня 1968 на з'їзді комуністичних партій в Дрездені прозвучала критика реформ в Чехословаччині. 4 травня Брежнєв прийняв делегацію на чолі з Дубчеком в Москві, де гостро критикував положення в ЧССР.

21 серпня 1968 року з метою придушення процесу ліберально-демократичних реформ в Чехословаччину були введені війська країн Варшавського Договору — СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР та Польщі.

Вторгнення сталося напередодні з'їзду Компартії Чехословаччини, на якому реформи повинні були отримати рішучу підтримку. З'їзд партії таки був проведений, і його учасники висловили підтримку початим реформам, але це вже не мало ніякого значення.

Введення військ надовго поклало кінець будь-яким ілюзіям жителів Чехословаччини щодо можливого реформування соціалізму як системи .