Прийнято постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про припинення робіт по перекиданню частини стоку північних і сибірських річок»

Річка Єнісей
Ідея перекидання вод північних річок в посушливі регіони півдня Росії, за допомогою будівництва мережі каналів вперше стала обговорюватися на рубежі 19 і 20 століть. Однак, оскільки Імператорська Академія наук заявила про своє негативне ставлення до таких намірів, серйозного їх обговорення не проводилось.

Разом з тим, такий проект реанімувався вже за Радянської влади. Планувалося, що канал довжиною 2,5 тисячі кілометрів з'єднає Об з посушливими районами середньоазіатських республік. Через особливості сибірського рельєфу вода повинна була підніматися вгору за допомогою кількох насосних станцій.

Проте, до цих планів виникло багато претензій у екологів. Через відтік водних мас на південь, межа зони холоду в Сибіру змістилася б на 50 кілометрів в тому ж напрямку, оскільки тамтешні річки несуть на північ не тільки свої води, але і тепло. Крім того, канал міг перепинити і традиційні шляхи міграції диких тварин, що також було б чревате екологічними неприємностей. По дорозі ж до Середньої Азії повинно було також відбуватися сильне випаровування річкових вод і, доходячи до кінцевого пункту перекидання, вони могли виявитися сильно засоленими. Було також багато й інших заперечень, зокрема, у впливових представників громадськості, особливо письменників, на чолі з головним редактором журналу «Новий світ» Сергієм Залигін.

Подальша експертиза Держплану СРСР з'ясувала, що проектувальники занизили передбачувані витрати і перебільшили ефективність проекту.

У підсумку, в період початку горбачовської «перебудови» — 14 серпня 1986 року було прийнято постанову ЦК КПРС «Про припинення робіт по перекиданню частини стоку північних і сибірських річок».