Василь Каратигіна

Василь Андрійович Каратигіна
Василь Андрійович Каратигіна народився (26 лютого) 10 березня 1802 року в Петербурзі. Навчався в Гірському кадетському корпусі, служив у департаменті зовнішньої торгівлі. Акторським мистецтвом займався з Шаховським і Катенін — видним пропагандистом і теоретиком классицистськой трагедії.

У 1820 році дебютував в петербурзькому Великому театрі в ролі Фінгала (однойменна трагедія Озерова). Близьке до кіл прогресивної дворянської молоді (був знайомий з Пушкіним, Грибоєдовим, Рилєєвим, Кюхельбекером), Каратигіна після придушення повстання декабристів прилучився до консервативного табору.

На ранньому етапі творчості був пов'язаний з традиціями класицизму, тоді ж визначилися характерні риси його акторського стилю — піднесена героїка, монументальна парадність, співуча декламація, мальовничість, скульптурність поз.

Користувався великим успіхом в ролях романтичного репертуару і в перекладних мелодрамах. З моменту відкриття петербурзького Александрінського театру Каратигіна — провідний трагік цього театру.

Грунтуючись на классицистской естетиці, Каратигіна підкреслював одну головну, як він вважав, рису героя — ревнощі Отелло, прагнення захопити престол — у Гамлета. Жваві дискусії викликали гастролі артиста в Москві (1833, 1835). Бєлінський і Надєждін негативно оцінили парадно-декоративне мистецтво Каратигіна, протиставивши йому улюблене демократичним глядачем бунтарське творчість Мочалова.

Загальний процес розвитку реалізму, статті Бєлінського, поїздки в Москву, спільні виступи з багатьма майстрами реалістичної школи впливали на Каратигіна. Мистецтво артиста набула рис природності, психологічні глибини. Незабаром Бєлінський високо оцінив психологічно складне розкриття Каратигіна образу старезного, боязливого і жорстокого Людовика XI («Зачарований дім» Ауфенберга, 1836).

Творчість Каратигіна, ретельно обробляють кожну роль, що вивчав при роботі над нею безліч літературних джерел та іконографічних матеріалів, зробило позитивний вплив на розвиток акторського мистецтва.

Каратигіна був першим виконавцем ролей Чацького («Лихо з розуму» Грибоєдова, 1831), Дон Гуана, Барона («Кам'яний гість», 1847, і «Скупий лицар», 1852, Пушкіна), Арбеніна ( «Маскарад» Лермонтова, 1852). Переклав і переробив для постановки на російській сцені більше 40 п'єс.

Помер Василь Каратигіна (13) 25 березня 1853 року в Петербурзі. Він залишився в історії театру як великий російський трагік.