Ханс Альбрехт Бете

Ханс Альбрехт Бете
Ханс Альбрехт Бете народився 2 липня 1906 року в Страсбурзі (Німеччина). Бете рано виявив здібності і інтерес до фізики.

У 1924-1928 роках він навчався в Франкфуртському і Мюнхенському університетах. У 1928 році молодий науковець отримує докторський ступінь з теоретичної фізики. Вже будучи аспірантом, Бете проявляє інтерес до квантової механіки та її математичної теорії, яка описує взаємодію між матерією і випромінюванням.

У 1933 році Бете емігрує до Великобританії, а ще через два роки переїжджає до США. У 1937 році він стає професором Корнельського університету в Ітаці (штат Нью-Йорк). Згодом він одержує американське громадянство.

Під керівництвом Роберта Оппенгеймера Бете брав участь у роботах, що проводилися в рамках Манхеттенського проекту, метою якого було створення першої в світі атомної бомби. Після війни Бете займався також створенням водневої бомби.

В основному його роботи були присвячені ядерній фізиці і астрофізиці. Він написав понад 250 наукових праць. Крім цього він є співавтором (спільно з Едвіном Солпітером) до цих пір широко використовується фізиками книги «Квантова механіка атомів з одним і двома електронами».

Бете зробив ряд серйозних відкриттів у галузі фізики. Зокрема йому належить формула для визначення втрат енергії зарядженою часткою, що рухається в речовині (1934). У теорії елементарних частинок широко застосовується рівняння Бете — Солпітера, що описує систему двох взаємодіючих частинок (1951).

У 1954 році видатний вчений став Президентом Американського фізичного товариства. Бете неодноразово ставав лаурет міжнародних премій. У 1967 році він став лаурет Нобелівської Премії з фізики.

Ханс Альбрехт Бете помер 6 березня 2005 року в Ітаці (США).