Едуард Лимонов


Едуард Лимонов Едуард Лимонов
Едуард Веніамінович Лимонов (справжнє його прізвище — Савенко) народився 22 лютого 1943 року в місті Дзержинськ Горьківської області, в сім'ї військового. З 1947 року родина оселилася на околиці Харкова, в селищі Салтівському. Батько служив політруком, начальником конвою.

У Харкові Едуард закінчив 8 класів. Працювати він почав рано, вже в 17 років трудився вантажником, будівельником, сталеваром.

Свої перші вірші почав писати в 1958 році. У 1963 брав участь в робочій страйку. У 1967 році переїхав жити до Москви, а в 1974 році емігрував до США.

У 1975-1976 роках Лимонов був коректором газети «Новое русское слово» у Нью-Йорку, полягав у Соціалістичної робочої партії США. У травні 1976 року він прикував себе за допомогою наручників до будівлі «Нью-Йорк Таймс» з вимогами можливості публікації своїх статей.

У 1980 році Лімонов переїжджає до Франції, де бере участь у роботі Французької комуністичної партії, співпрацює з газетою «революсьон». У 1983 році відбулося одруження Едуарда Лимонова та Наталії Медведєвої, співачки і манекенниці. У 1987 році Лимонов отримав французьке громадянство.

У 1990 році Лимонов повертається в СРСР, відновлює своє громадянство і починає активно займатися політикою. Він був учасником оборони Білого Дому в 1993 році.

У квітні 2001 року звинувачувався в створенні незаконних збройних формувань і зберіганні зброї. У 2003 році був засуджений на 4 роки позбавлення волі, звільнився умовно-достроково. Він є автором популярних опозиційних проектів 2000-х років: «Інша Росія», Марш Незгодних, Національна Асамблея.

Перу Лимонова належать скандально відомі твори «Це я, Едічка», «У нас була велика епоха» , «Моя політична біографія», «Інша Росія», «Лимонов проти Путіна» та інших. Переважна більшість його книг автобіографічні.

В даний час Едуард Лімонов — один з керівників руху «Інша Росія», також він — автор концепції, організатор і постійний учасник «Стратегії-31» (громадянських акцій протесту на Тріумфальній площі Москви в захист 31 статті Конституції РФ) і «Стратегії-2011» за участі у виборах опозиційних партій.