Бенедикт Спіноза

Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ-матеріаліст, пантеїст і атеїст, народився в Амстердамі 24 листопада 1632 року. Батьки Спінози були єврейськими емігрантами, переселилися з Португалії, і він був вихований у дусі ортодоксального іудаїзму.

Проте в 1656 році, після конфлікту з міською владою, Спіноза був підданий «великому відлученню» єврейською громадою за єретичні погляди (в основному стосувалися християнства — громада побоювалася погіршення відносин з владою), а в 1660 році був змушений покинути Амстердам і перебрався на кілька років в сільце Рейнсбург поблизу Лейдена.

Спіноза заробляв на життя виготовленням і шліфуванням лінз для окулярів, мікроскопів і телескопів, а також приватними уроками; в наступні роки його дохід поповнювався скромною пенсією, яка виплачувалася двома знатними покровителями. Завдяки цьому він вів незалежний спосіб життя і міг дозволити собі заняття філософією і листування з провідними вченими того часу.

Роки життя Спінози збіглися з початком епохи Нового часу. У своїй творчості він здійснив синтез наукових ідей епохи Відродження з грецької, стоїчної, неоплатонічної і схоластичної філософією. Головною сферою інтересів Спінози є філософська антропологія, дослідження людини в її ставленні до суспільства і всьому світобудови. Оригінальність його ідей полягала в спробі поширити революційність підходів Коперника на сфери метафізики, психології, етики та політики.

21 лютого 1677 Спіноза помирає від туберкульозу. «Найчистіший мудрець» — так назвав Спінозу Фрідріх Ніцше.