Микола Єременко ( молодший )

Микола Єременко (молодший)
Микола Миколайович Єременко (молодший) народився 14 лютого 1949 року в Вітебську, в акторській родині.

Його батько, Микола Єременко (старший) був народним артистом СРСР, а мати — народна артистка Білорусі Галина Орлова.

У 1967 Микола Єрьоменко-молодший вступив до ВДІКу на курс Сергія Герасимова і Тамари Макарової. Дипломною роботою Єременко стала роль Жюльєна Сореля в постановці Сергія Герасимова за романом Стендаля «Червоне і чорне».

У 1971 році Єрьоменко став актором Театру-студії кіноактора, а з 1976 — актором студії імені Горького. У кіно Єременко дебютував роллю Альоші в фільмі Сергія Герасимова «Біля озера» (1969), потім зіграв в іншому фільмі Герасимова — «Любити людину» (1972).

Пізніше він досить активно знімався в ряді інших фільмів, а перший значний успіх до актора прийшов після екранізації роману Стендаля «Червоне і чорне» (1976).

Помітними явищами радянського кінематографа стали фільми за участю Єременко — «Ходіння по муках» (1977), «Трактир на П'ятницькій» (1977), «Тридцять перше червня» (1978). Однією з найвідоміших акторських робіт Єременко стала роль старшого механіка, зіграна ним у фільмі «Пірати ХХ століття» (1980). Успіх цього фільму зробив Єременко, однією з культових фігур радянського кіно і секс-символом епохи, в якій ці терміни ще не вживалися.

І в останні роки радянського періоду, і після розпаду СРСР Микола Єрьоменко-молодший залишився затребуваним і продовжував активно працювати в кіно. У 1995 році він дебютував як кінорежисер, знявши картину «Син за батька», в якій свою передостанню роль зіграв Микола Єрьоменко-старший.

Після смерті батька 1 липня 2000 року, Єременко на громадських засадах став працювати в посольстві Білорусі в Москві радником з культури, почасти успадкувавши місце Єременко-старшого, який був в Білорусії не тільки популярним актором, але й авторитетним громадським діячем.

Микола Єременко-молодший помер від інсульту 27 травня 2001 року в Москві. Похований у Мінську на Московському кладовищі поряд з батьком.