Годфрі Харолд Харді

Годфрі Харолд Харді
Харді волів називати свою роботу чистою математикою, на відміну від математики, що мала прикладне значення. У своїй книзі «Я ніколи не робив чогось корисного» він писав: «Жодне моє відкриття не принесло і не могло б принести, явно чи неявно, до добра чи до зла, найменшої зміни у благоустрої світу». Він є також одним з авторів закону Харді — Вайнберга в генетиці популяції.

Годфрі Харолд Харді народився 7 лютого 1877 року в невеликому містечку на півдні Англії, в родині вчителів. Обоє батьків мали схильність до математики, напевно тому математичні здібності самого Харді почали проявлятися ще у дворічному віці.

У 1896 році Харді вступив у Трініті-коледж Кембриджського університету. Вже після двох років навчання він зайняв четверте місце на конкурсі випускників. У 1900 році Харді став співробітником факультету, а в 1906 році — лектором. Робота лектором давала багато вільного часу для власних досліджень.

Одним із самих своїх великих відкриттів сам Харді називав відкриття індійського математика Рамануджана, з яким згодом написав багато робіт. А починаючи з 1911 року Харді дуже плідно співпрацює з Джоном Літлвуда. Більшість робіт Харді написано саме у співавторстві з Літлвуда. З цього приводу була популярна жарт, що в Англії живе три великих математика — Харді, Литлвуд і Харді-Литлвуд, причому третій з них самий великий.

Ряд робіт Харді присвятив теорії інтегральних перетворень та теорії інтегральних рівнянь. Йому належать також роботи по генетиці.

Деякі висловлювання Харді стали афоризмами. Серед них наступний: «Для розумної людини перебувати серед більшості — даремна трата часу. За визначенням, є багато інших людей, щоб робити це».

Помер Годфрі Харолд Харді 1 грудня 1947 року в Кембриджі (Великобританія).