Едуард Володарський

Едуард Якович Володарський
Відомий сценарист і драматург Едуард Володарський — один із найавторитетніших фахівців у своїй області, майстер слова. Все своє творче життя він прагнув створювати справжні, щирі, чесні фільми. Стиль його текстів — чудова літературність і гумор, засновані на глибокої, справжньої інтелігентності і мудрості.

Едуард Якович Володарський народився 3 лютого 1941 року в Харкові, через кілька років сім'я переїхала до Москви. Він багато часу проводив на вулиці і був досить відомим хуліганом Замоскворіччя.

На сценарний факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії Володарський прийшов уже сформованим людиною, чимало попрацювали і чимало повидавшим. Йому вже було про що розповісти і написати. У 1968 році він закінчив ВДІК, а сценарії почав писати ще під час навчання.

Дебютом Едуарда в кінематографі як сценариста став фільм «Шосте літо» (1967), потім пішли й інші картини — «Білий вибух» (1969), «Дорога додому» (1970), «Перевірка на дорогах» (1971) ... До речі, у фільмі «Білий вибух» маленьку роль зіграв В.Висоцький, з яким Володарський дружив багато років, і який написав кілька пісень для фільмів «Друга спроба Віктора Крохин» і «Забудьте слово«смерть»», знятих за сценаріями Володарського.

Також Едуард Якович брав участь і в створенні такої знаменитої картини як «Свій серед чужих, чужий серед своїх»(1974) Микити Михалкова, сценарій до якого вони писали разом.

У загальній складності за свою творчу кар'єру Володарський написав близько 70 сценаріїв, на основі його робіт створені десятки улюблених мільйонами росіян фільмів. Серед яких найбільш відомі такі фільми, як — «Мій друг Іван Лапшин», «Омелян Пугачов», «Контракт століття», «Демидови», «Моонзунд», «Прощавай, шпана замоскворецька ...», «Троцький», «Безодня. Коло сьомий»,«Штрафбат»,«Полювання на асфальті»,«Ми з майбутнього»,«Вольф Мессінг: бачив крізь час»,«Достоєвський»і багато інших. Причому, як людина, захоплений історією, він дуже любив працювати над історичними сценаріями і сам їздив в архіви і бібліотеки, щоб дізнатися про героїв якомога більше, щоб показати їх справжніми і не розчарувати глядача.

Але варто також відзначити, що був час — у 1980-х роках, коли фільми Володарського заборонялися цензурою — ряд фільмів, знятих за його сценаріями, виявився на «полиці» («Дорога додому», «Мій друг Іван Лапшин» та ін.) Відомий на той час сценарист, щоб прогодувати сім'ю, працював вантажником, а писав вночі. Але в Держкіно продовжували заворчівать його сценарії. За порадою А. Кончаловського, Володарський «подався» в театральну драматургію.

Перша ж п'єса Едуарда Яковича, «Борги наші» (1973), відразу ж була поставлена ??на сцені МХАТу О.Єфремова, і ставилася тут ще впродовж 11 років . З не меншим успіхом вона ставилася і в сотні інших театрів Радянського Союзу. Наступна його п'єса «Йдучи, озирнися» (1975) також мала величезний успіх у глядачів. Всього Володарським написано одинадцять п'єс — це «За давністю років ...», «Зірки для лейтенанта», «Пастка» та інші.

Багате творча спадщина Едуарда Яковича включає в себе і кілька книг романів та повістей («Руська», «У кожного своя війна», «Щоденник самогубці», «Мисливець за черепами»), а також творів в жанрі «історичної фантастики» — книги про Вольф Мессінг, Столипіні і пр.

Едуард Володарський є засновником студії «Слово», яку він створив в 1987 році разом з кінодраматургії Валентином Черниха та Валерієм Фрідом на кіностудії «Мосфільм», з 1998 року був її головним редактором. Також він був членом Спілки письменників Росії, а в останні роки очолював Гільдію сценаристів Союзу кінематографістів Росії.

Заслужений діяч мистецтв РРФСР, лауреат Державної премії РРФСР імені Братів Васильєвих, Державної премії СРСР і Премія КДБ СРСР — Володарський нагороджений орденами Пошани, «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня і медаллю ім. О.Довженка.

У години дозвілля Едуард Якович любив читати, захоплювався полюванням і, особливо, колекціонуванням курильних трубок.

Він продовжував працювати до останніх днів — викладав сценарну майстерність, вів майстер-класи, писав кожен день хоча б по кілька сторінок ... А кілька сценаріїв так і не встиг закінчити.

Помер Едуард Якович Володарський 8 жовтня 2012 року в Москві, на 72-му році життя.