Данило Хармс

Данило Хармс
Довгий час офіційно його головні твори в СРСР не видавалися. До часів перебудови його творчість ходило з рук в руки і в самвидаві, а також видавалося за кордоном. Тільки до середини 1990-х років Хармс займає місце одного з головних представників російської художньої словесності 1920-1930-х років, по суті справи протистоїть радянській літературі.

Данило Іванович Хармс (справжнє прізвище — Ювачев) народився ( 17) 30 грудня 1905 року в Санкт-Петербурзі. Батько його, в бутність морським офіцером, був притягнутий до суду в 1883 році за співучасть в народовольським терору, провів 4 роки в одиночній камері і більше 10 років на каторзі, де написав ряд творів мемуарного і містичного характеру. Мати, дворянка, завідувала в 1900-і роки притулком для колишніх каторжанок в Петербурзі.

Здобувши освіту в Санкт-петербурзької привілейованої німецькій школі, Данило придбав грунтовне знання німецької та англійської мов. З 1925 року цілком віддався письменницької праці, займаючись інтенсивним самоосвітою з особливим ухилом у філософію і психологію. Швидко набув скандальної популярності в колах літераторів-авангардистів під псевдонімом, яким стало множина англійського слова «harm» — «напасті».

З самого початку в його творчості переважає ігрова установка. З 1928 по 1941 рік у нього виходить близько 20 дитячих книжок. Ці твори дають своєрідний вихід його ігрової стихії, але, як про те свідчать його щоденники і листи, писалися вони виключно для заробітку, і особливого значення автор їм не надавав. Друкувалися вони стараннями С.Я. Маршака, ставлення до них керівної критики було негативним.

У 1931 році його не надруковані твори були розцінені як «поезія класового ворога», він був заарештований і засланий до Курська. У 1932 році йому вдалося повернутися в Ленінград. Характер його творчості змінюється: поезія відходить на задній план, поступаючись першістю прозі. На місці ліричного героя — витівника, заводія і Маноцівника з'являється нарочито наївний оповідач-спостерігач, неупереджений до цинізму.

Останні розповіді письменника («Лицарі», «Упаданіе», «Перешкода», «Реабілітація») пройняті відчуттям повної безвиході, всевладдя недоумкуватого свавілля, жорстокості і вульгарності.

В серпні 1941 року Данило Хармс був заарештований за «пораженські висловлювання». 2 лютого 1942 року він помер у в'язниці від виснаження.