Владислав Стржельчик

Владислав Ігнатович Стржельчик народився 31 січня 1921 року в Петрограді, куди його батько, виходець з Польщі, потрапив після першої світової. Стржельчик був пізньою дитиною, зростав звичайним хлопчиськом, вчився посередньо і вже в школі мріяв про театр.

Він поступив в театральну студію, а з 1938 року став актором Ленінградського БДТ ім. М.Горького (нині — ім.Г.Товстоногова). Але війна перервала навчання. Всю Вітчизняну він був на фронті, спочатку служив у діючій армії, потім у фронтовому ансамблі. Після війни він продовжив навчання і з 1948 року став працювати в Ленінградському БДТ ім. Горького (нині цей театр носить ім'я Г. Товстоногова).

Його наставниками в студії при Ленінградському Великому драматичному театрі були Андрій Дикий і Борис Бабочкін (знаменитий виконавець ролі Чапаєва).

Стржельчик грав на сцені БДТ до кінця свого життя. Саме тут він зіграв свої кращі театральні ролі, продемонструвавши високу майстерність акторського перевтілення, з успіхом створюючи як трагедійні, так і комедійні образи.

У його активі безліч чудових ролей, зіграних у цьому театрі. Особливо театралам запам'ятався блискучий акторський дует Аліси Фрейндліх і Владислава Стржельчика в спеціально поставленому для них спектаклі «Цей палкий закоханий».

Колоритні і багатогранні характери втілені ним у фільмах, які стали помітним явищем і класикою радянського кіномистецтва: «Війна і мир» (Наполеон), «Ад'ютант його превосходительства» (генерал Ковалевський), «Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (аферист Наришкін), Туполєв («Поема про крила»), « Солом'яний капелюшок»(батько нареченої),«Одруження»(Яєчня),«Гардемарини, вперед!»(Лесток),«Тартюф»(Оргон).

Багато років Владислав Ігнатович викладав у творчих вузах Ленінграда. Він був розумним і доброю людиною і вмів по-справжньому допомагати людям.

Помер Владислав Ігнатович Стржельчик 11 вересня 1995 року в Санкт-Петербурзі.