Микола Баталов

Микола Петрович Баталов
Микола Петрович Баталов народився 6 грудня 1899 року в Москві. З 11 років навчався в торговій школі імені Олександра III. Після закінчення школи в 1915 році починає навчання в Школі драматичного мистецтва. З 1916 року грає у Другій студії МХТ.

У 1921 році Микола поєднується шлюбом з актрисою Другий студії МХТ Ольга Андровська. В цей час він багато гастролює, стає відомим завдяки ролям: Гіггіс і Стреттон — «Потоп» Г.Бергера, Гільйом — «Адвокат Патлах».

У кіно Баталов потрапляє в 1924 році за протекцією Якова Протазанова, авторитету російського кінематографа початку 20 століття. Він знімається в «Аеліті» в ролі червоноармійця Гусєва. У 1926 році на екрани виходить «Мати» по роману М.Горького, і завдяки ролі Павла Власова Микола Баталов отримує світову популярність.

Продовжуючи театральну роботу, в квітні 1927 року він грає Фігаро у п'єсі Бомарше «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (режисери К.С. Станіславський, Е.С. Телешева, Б.І. Вершилов).

У 1931 році Баталов грає в першому радянському звуковому фільмі «Путівка в життя» роль начальника комуни Миколи Сергєєва. У 1933 році удостоєний звання Заслужений артист РРФСР. У цьому ж році починає викладати акторську майстерність в ГІКе і ЦЕТЕТІСе.

Микола Баталов запам'ятався глядачам своїми ролями у фільмах: «Третя Міщанська», «Горизонт», «Пастух і цар», «Скарби загиблого корабля», «Три товариші». Він нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Микола Баталов ще в 1923 році захворів на туберкульоз, який став для нього фатальним. Він довго пручався хвороби, але все-таки вона взяла верх: 10 листопада 1937 Микола Петрович Баталов помер.