Індіра Ганді

Індіра Ганді
Індіра Ганді (при народженні — Індіра Прійядаршіні Неру) народилася 19 листопада 1917 року в Аллахабаді (Індія), в сім'ї відомого адвоката Джавахарлала Неру. Вона виховувалася в атмосфері патріотичних ідей і політичних суперечок.

У 1934 році Індіра вступила в народний університет, а пізніше продовжила свою освіту в Швейцарії і Оксфорді, де познайомилася зі студентом Феруза Ганді. З початком Другої світової війни, вони повернулися в Індію і незабаром одружилися. У 1944 році Індіра народила свого першого сина Раджива, а через два роки другого — Санджая.

У серпні 1947 року Індія домоглася незалежності. Батько Індіри — Джавахарлал Неру, до того часу ставши вже символом нації, очолив нову державу. Ставши особистим секретарем батька, Індіра супроводжувала його у всіх зарубіжних поїздках і допомагала у вирішенні внутрішніх питань. Поступово вона виросла в самостійну політичну фігуру і в 1959 році була обрана головою правлячої партії Індійський національний конгрес (ІНК).

Важко переживаючи смерть чоловіка в 1960 році, Індіра на кілька місяців пішла з політики. Але вже в наступному році вона стала членом Робочого комітету Конгресу, одночасно очоливши декілька комісій, і виїжджаючи в осередки національних конфліктів з публічними виступами.

У 1964 році помер Джавахарлал, і в країні почалася боротьба за владу. Проявивши себе грамотним політиком, Ганді не стала балотуватися на пост прем'єр-міністра, розуміючи, що народ сприйме це як прагнення скористатися гучним ім'ям батька, і віддала свій голос на користь прихильника Неру — Л.Б. Шастрі. Сама Індіра була призначена міністром інформації.

Після смерті Шастрі в січні 1966 року Ганді була обрана лідером парламентської фракції ІНК і, відповідно, стала прем'єр-міністром Індії. Згодом, вона також зайняла пости міністра атомної енергії, голови Плановою комісії, міністра закордонних справ.

На посту глави держави Ганді продовжила політику свого батька. Індія не брала участь у військових блоках, здійснювалося плановий розвиток економіки, розвивалися дружні радянсько-індійські відносини, велася політика міжнародної співпраці. Індіра виступала з засудженням агресії США у В'єтнамі та Ізраїлю проти арабських країн.

У роки її правління в країні швидкими темпами розвивалася промисловість, була запущена перша АЕС, в сільському господарстві сталася «зелена революція», завдяки якій Індія вперше за довгі роки стала незалежною від імпорту продовольства. У своїй країні Ганді зуміла завоювати репутацію мудрого керівника, що проявляє турботу про народ.

Але Індіра зустрілася і з сильною опозицією. У 1969 році після проведеної урядом Ганді націоналізації 14 найбільших банків країни, консервативні лідери Конгресу спробували виключити її з партії. Зробити цього не вдалося, і на виборах 1971 Ганді здобула рішучу перемогу і знову отримала пост прем'єр-міністра.

Були у правлінні Індіри і прорахунки. Особливе невдоволення народу викликало її бажання провести в життя програму планування сім'ї, аж до примусової стерилізації для стримування зростання населення. До того ж були обмежені політичні свободи громадян, закрито ряд опозиційних газет. Популярність Ганді різко знизилася, і в 1977 році вона програла на виборах, але не надовго — у 1980 році вона знову повернулася до влади.

Другий термін її правління був відзначений низкою релігійних та етнічних конфліктів. Невдало проведена операція «Блакитна зірка» по знешкодженню сикхських екстремістів призвела до загибелі близько тисячі чоловік. Помста сикхів не змусила себе довго чекати.

Індіра Ганді була вбита 31 жовтня 1984 року в Делі двома сикхами з власної охорони. Згідно зі звичаєм, її тіло спалили, а прах розвіяли в Гімалаях.

Почесний доктор Університету Васеда та Київського національного університету ім.Шевченка, Почесний професор МГУ — Ганді була удостоєна Міжнародної Ленінської премії (посмертно).