Жанна Болотова

Жанна Андріївна Болотова
Жанна Андріївна Болотова народилася 19 жовтня 1941 року на курорті «Озеро Карачі» Новосибірської області. У кіно Жанна дебютувала ще будучи школяркою, у фільмі режисерів Льва Куліджанова і Якова Сегела «Будинок, в якому я живу» в 1957 році.

У своєму першому фільмі починаюча актриса створила образ юної, але мужньої дівчини Галі Волинської, де проявилися відмінні властивості Жанни — ніжна грація і витончене чарівність.

У 1964 році Жанна закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії, майстерню Сергія Герасимова і Тамари Макарової, а потім працювала актрисою в Театрі-студії кіноактора.

Для більш зрілої творчості актриси характерні жіночність, вишукана витонченість і інтелігентність. Головним чином Болотова знімалася у фільмах двох режисерів: Сергія Герасимова: «Люди і звірі» (1962), «Любити людину» (1972), і свого чоловіка Миколи Губенко: «Підранки» (1977) , «З життя відпочиваючих» (1980), «І життя, і сльози, і любов» (1984) та інших.

Однією з останніх робіт актриси стала епізодична роль у фільмі «Жмурки» в 2005 році, в якому вона знялася після довгої перерви.

Жанна Болотова визнана гідною звання Народної артистки РРФСР в 1985 році. Вона лауреат Державної премії СРСР (1977) за участь у фільмі «Втеча містера Мак-Кінлі», премії за кращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю в Трієсті (1974) та інших.