Назим Хікмет

Назим Хікмет
Позбавлений турецького громадянства, Назим Хікмет ще за життя став на батьківщині легендою. На його вірші складені пісні — на різних мовах, в різних країнах світу. Вечори, присвячені його творчості, проводяться у палацах спорту і на стадіонах. Його п'єси йдуть у багатьох театрах світу. Твори поета перевидаються на батьківщині, переводяться на багато мов. Про його життя написано томи спогадів, незліченна кількість статей, дисертації і навіть романи. Він був навдивовижу гарний. Високий, рудий, блакитноокий, з орлиним носом і карбованими рисами обличчя. Він був товариський, хлібосол, веселий і органічно талановитий у вмінні доставляти людям гарний настрій.

Назим Хікмет народився 20 січня 1902 року в Салоніках, в аристократичній родині. Рано почав писати вірші. Перші публікації були вже в 1917 році. У 1919 році він захворює плевритом і визнається непридатним до військової служби.

У 1922-1924 роках Назим навчався в СРСР, в Комуністичному університеті трудящих Сходу на факультеті «Економіка і суспільне життя».

симпатизує комуністам поет став заручником політичної ситуації в рідній країні. Режим Мустафи Кемаля Ататюрка вів політику європеїзації, світської держави і поєднував незалежність з націоналізмом. Ставлення до СРСР у Туреччині тих часів було настороженим, а до комуністів — різко ворожим.

За свої публікації Хікмет кілька разів був засуджений. У цілому він провів в турецьких в'язницях 17 років. А потім сталося щось цікаве. Незадовго до кінця терміну Хікмета перевели у в'язницю міста Трабзон на чорноморському узбережжі. Звідки він у 1950 році, ледь вийшовши на волю, нібито втік на весловому човні в СРСР.

Людина із хворим серцем пройшов сотню кілометрів на веслах, вночі, без компаса і орієнтирів ... Швидше за все, комуністу Хікмет дали можливість безперешкодно піти в еміграцію, щоб не загострювати і без того погані відносини з могутнім сусідом.

В СРСР Хікмет став неодмінним членом Всесвітньої ради миру. Вивчив російську мову, багато писав, виступав, їздив. Радянську дійсність оцінював об'єктивно, проте не вважав можливим хулити хазяйські пироги — був відвертий лише з тими, кому довіряв. Все, згадували Хікмета, приводили його слова, якими він починав розмову з будь-яким, навіть незнайомою людиною: «Слухай, брат ...».

Назим Хікмет жив у Радянському Союзі з 1951 по 1963 роки і помер в Москві 3 червня 1963 від серцевого нападу. За значущістю творчості його називають «турецьким Пушкіним».